ЗАЛІЗНИЦЯ - ТО ЇХНЯ ЛЮБОВ
Вічна дилема, що краще – залізниця чи автодорога і які мандрівки приємніші. Залізною дорогою не покатаєшся навмання, не повернеш, куди захочеш, не зупинишся, де заманеться, не обженеш того, хто попереду. Маршрут кожного засобу планується задовго до початку руху і відомий похвилинно. Ти сам собою не керуєш, навіть якщо ти машиніст, то перебуваєш у повній волі диспетчера. А маршрут руху визначається одночасно для багатьох транспортних засобів. Тут все визначене заздалегідь і будь-який збій у цьому встановленому порядку загрожує справжньою катастрофою.
Автомобіль – то зовсім інше, його розклад руху складається лише у твоїй голові й може змінитися будь-якої миті. І будь-яке місце дорожнього полотна доступне для маневрів. Єдине, що регламентує твій рух – це правила дорожнього руху.
Але у поїздках залізницею є якась магія. Дорога дарує тобі чудові краєвиди, купе може порадувати приємними співрозмовниками, а їжа у поїзді - то взагалі особлива історія.
Якесь переосмислення ролі залізниці сталося у перші дні повномасштабного вторгнення. Тоді вона стала символом тривоги, довгої невизначеної розлуки, прощання назавжди…Були у цих вагонах, вщент наповнених людьми, сподівання, що дорога не буде в один кінець, А залізничники везли чиюсь любов, надію, везли жінок і дітей від війни. Залізні колії і нині є надійними маршрутами віри у краще.
У «Ниви Переяславщини» свої, особливі стосунки із залізницею. Насамперед тому, що основні наші виробничі потужності розташовані у селі Переяславське, яке у народі називається – Станція. Воно і не дивно, бо село виросло довкола залізничної станції 125 років тому. Із залізницею пов’язана робота багатьох, вона найлегший шлях дістатися до столиці, а для багатьох це можливість бути мобільним і пов’язаним зі світом.
Залізничний підрозділ компанії зовсім невеликий, але це наша можливість приймати вантажі, надсилати до портів зерно і мати надійний транспортний зв’язок зі світом.
Залізничний підрозділ працює у складі Переяславського ЕКХП, виробничої частини «Ниви», керує його роботою Олексій Яковенко, а до складу входять всього четверо осіб – два машиністи та два складачі поїздів. Маємо два теплотяги й власну під’їзну колію із дозволом виїзду на залізничну станцію Переяславське.
Про початок своєї роботи у компанії розповідає найдосвідченіший працівник команди – Віталій Барабаш.
Він прийшов на роботу через рік після створення компанії – 4 березня 1999 року, і уже двадцять п’ять років виводить на колії теплотяг. А один із них навіть доставляв до станції. « У 2004 році ми придбали локомотив у Дніпрі, я сам його і привозив, десять днів мандрували Україною, доки доїхали до пункту призначення. З того часу і працюю на ньому разом із напарниками. Але за цей час змінилося все. Шпали із дерев’яних стали бетонними, колії ширшими й вантажів значно побільшало. У теплотязі уже шостий мотор, змінили ходову, точили колеса. На залізниці все дуже суворо і підпорядковано власним законам. Технічний огляд теплотяг проходять раз на квартал і це дуже серйозна перевірка. Раз на два роки проходять медогляд машиністи, а після п’ятдесяти років – раз на рік у профільному медичному закладі. Кожен виїзд на колію загального користування відбувається тільки з розпорядження диспетчера по станції. Найважче, коли сніг замітає колії й доводиться його вичищати для переведення стрілок. Раніше для цього давали навіть додатково людей, нині таких снігових зим немає. А відповідальність і злагодженість дозволяє колективу багато років виконувати роботу бездоганно», - каже Віталій Григорович.
Два машиністи – Віталій Барабаш та Микола Ваюта і два складачі поїздів – Андрій Шендрик і Олег Варічев – це наші екіпажі залізничників. У день професійного свята ми зичимо, щоб колії життя були надійними, повороти долі лише на краще. Нехай зелений семафор світить усім вашим починанням, а на життєвих перонах завжди чекає любов, удача та успіх!