ОРЕМО ГОРОДИ, ЗНАЧИТЬ БУДЕМО ЗБИРАТИ УРОЖАЙ
День весняного рівнодення у світі ще відзначають, як День Матінки-Землі. І справді земля є нашою Годувальницею. Свої незліченні дари, дивовижні фрукти, чарівні квіти, зрештою хліб та воду вона дарує людям. Особливо відчувається це саме навесні, коли розквітає природа, а душа наповнюється вірою у прийдешнє.
Зрештою, земля – то наш спільний дім, вона створює умови для радості та насолоди від життя. Та без неї його взагалі не було б. Натомість люди не завжди до неї милостиві. Починаючи від страшних ракет та снарядів, якими ворог засіває її, і закінчуючи споживацьким ставленням до неї самої людини. Ця дата змушує кожного замислитись про його особисте відношення до землі.
Про неї тільки й розмов останні два тижні, бо весна – то час роботи на землі, а «Нива Переяславщини» оре городи своїм пайовикам.
Цього разу ми спілкувалися із Ларисою Миколаївною Курінь, вона, окрім усіх інших обов’язків, ще й адміністратор роботи з пайовиками Двірківщини та Яготина, отож кому, як не їй, добре відомі весняні клопоти щодо оранки.
«Допомога з оранки городів, яку «Нива» щороку безплатно проводить своїм пайовикам, то робота дуже відповідальна і непроста. Бо у нас, ви ж знаєте, усім треба виорати перед вихідними, коли приїжджають діти, і всім одночасно. А ще підходи до вибору механізатора мають бути особливі. Бо одна справа орати у полі, а зовсім інша – то городи. Рівненьке поле із довгими гонами, сучасний трактор із навігацією, - і ореш собі спокійно, а тут – ділянки маленькі, там дерева посаджені, там полуниця, а виорати треба так, щоб земля, як «пушок». Отож і до вибору тракториста підходимо дуже відповідально. Всього нам треба виорати 115 городів по 25 сотих, уже виорали 62. Оремо уже сьомий день. Тракторист Владислав Двірко», - зазначає Лариса Миколаївна.
Сьогоднішня оранка в одному із мікрорайонів Яготина, на Козлівщині. Власники паїв тут практично всі працівники бурякорадгоспу, тож розмова постійно повертається до колишньої роботи.
Наша співрозмовниця – Ганна Олексіївна Жук, пропрацювала у бурякорадгоспі 29 років, але пенсія у неї дуже скромна, тому залишитися без городу реально вважає трагедією, тож самотужки розчистила ділянку, вивезла увесь бур’ян та записалася на оранку. Один син працює трактористом, то зранку до вечора на посівній, інший – працівник тваринницької галузі «Ниви», третій – на заводі.
Садитимуть картоплю та гарбузи, бо треба чимось годувати каченят та курчат. «Тут раніше були літні табори для утримання корів, тому земля тут гарна, а тракторист її уміло виорав», - каже Ганна Олексіївна.
Інший город належить Олександру Миколайовичу Пулі, він теж задоволений оранкою, каже без городу ніяк. Ніна Митрофанівна Комісар, колишня працівниця бурякорадгоспу, на сьогодні домовилась зібрати толоку та засадити город. Садитимуть усе від картоплі до арахісу. Дарма, що город далеко від дому, і доводиться лопату прив’язувати до рами, але без нього, яке життя.
Попереду ще цілий тиждень негоди, можливих заморозків і з неба падають не тільки дощики, але люди садять, значить будемо збирати урожай і сподіваємось на краще.