#25РАЗОМЗНИВОЮ МИКОЛА ГАЙОВИЙ: ЗА ВІКНОМ КАБІНИ СВІТ, ЯК КАЛЕЙДОСКОП
Як кажуть водії, дорога ніколи не набридає, бо вона не буває одноманітною. Навіть, якщо ти роками їздиш однією трасою, то вона завжди різна. Дерева то обливаються білим цвітом, то стають золотими, будинки усміхаються зрання й огортаються в сутінки ввечері. Словом, картина за вікном варта пензля художника, та вона і має свого Майстра, бо розфарбовує її саме життя.
А от наш герой – Микола Григорович Гайовий про світ за вікном кабіни, каже, як про калейдоскоп. Шматочки днів складають різні візерунки. Такими шматочками викладено його життя і воно вже 25 років пов’язане з «Нивою». Перша його борозна у ролі тракториста була виорана у жовтні 1998 року, тоді сіяли озиму пшеницю. Він як зараз пам’ятає те поле, це знову наша першооснова – Стара Оржиця. Саме тоді люди здали в оренду перші паї, він і сам пайовик компанії від тих перших днів і донині. Тоді зовсім молодим, тридцятилітнім, прийшов механізатором на МТЗ. До того він уже закінчив школу, відслужив у льотних військах, працював у колгоспі Старої Оржиці. Уже був одружений, мав п’ятирічного сина, дружина Галина також працювала у «Ниві Переяславщині»: відразу бригадиром рільничої бригади, потім адміністратором. Життя не дало їм разом тішити онуків, безжальна хвороба забрала Галинку, так він її називає і зараз… А онук приїжджає до діда і навіть навчився говорити два найголовніші слова: «Діду і дай». Та Микола Григорович тому немало радіє, бо хіба може бути у світі щось миліше за лагідні онукові рученята.
З часу першої оранки пройшло цілих 25 років, За ці роки він попоїздив по світу: від східного, нині окупованого Мелітополя, і до західної Львівщини. Було таке, що у машинах і ночували, особливо на початку створення компанії, але згадує це Микола Григорович із радістю, молоді були, життя тоді лагодилося швидко. Машини міняв весь час на кращі, бо у «Ниві» так заведено, якщо ти показав себе добросовісним і вправним водієм, то і машини тобі будуть відповідні: їздив на УАЗі, возив обіди, фірма почала рости, тоді 5 років на МАЗі, 4 - на КамАЗі, 8 – років на першій Сканії, зараз уже 3 роки на новій. Але найскладніше було навесні 2022 року, коли ворог стояв у селі Перемога, зовсім поруч із нашим комплексом: ракети літали просто над головами, але поросята нічого не знали про війну і їх треба було доглядати.
Новою машиною водій цілком задоволений, у неї коробка автомат і вона комфортна, навіть спати у ній можна цілком пристойно. В основному він возить зерно, але буває і будівельні матеріали. Вважає, що на «Ниві» можна робити ще багато років, головне, щоб вона росла і розвивалася.
Це була тільки невеличка зупинка посеред 25-річного ювілею «Ниви», а його життя продовжується далі, змінюючи калейдоскопом картинки за вікном Сканії.