#25РАЗОМЗНИВОЮ РОДИНА - ТО ОСНОВА РОДУ. ПОДРУЖЖЯ МИСЛИК
Перша публікація в рубриці #25РАЗОМЗНИВОЮ вийшла два роки тому до 25 річниці створення компанії.
Коли народжувалась ідея, ми навіть не уявляли, що така кількість людей, наших колег, пов’язали зі своєю компанією не рік чи два, а чверть віку. Це окремі історії, окремі світи, які в одне ціле поєднала не просто робота – доля!
Вони геть різні, дивовижні, радісні, дуже зворушливі й справжні, бо у них є все, що по суті потрібно людині для життя – любляча родина, наповнені будні й праця, якій ти присвятив життя. Ці розповіді всілякі - кумедні та захопливі, часом з відтінком смутку чи дива, але у них є те, що їх об’єднує – «Нива». Можливо, це трохи пафосно, але ми вважаємо, що колись психологи ще вивчатимуть «Ниву», як феномен, а письменники напишуть про неї книгу. І це буде книга нашого зростання, книга любові та людського щастя!
І у ній обов’язково буде великий розділ про родини. І наші сьогоднішні герої – родина Мислик, матимуть там свої сторінки.
Уявляєте скільки всього у житті має відбутися, щоб люди із різних місць України, різних світів зустрілися і стали одне для одного долею! Господь напевне сидить годинами і підлаштовує випадок за випадком, щоб на перехрестях життєвих доріг це сталося. Дивовижно, скільки всього має статися до цієї зустрічі.
Юрій Олександрович Мислик народився у селі Іллінці Чорнобильського району. Навчався, мріяв про щасливе життя, як усі хлопці у той час, служив у армії. Але чому, як усі, зовсім ні, бо служба була елітна, у групі радянських військ у Німеччині, військово-повітряні сили, у Дрездені. Після служби працював водієм у місцевій меліорації. Під час подій на Чорнобильській атомній станції у 1986-1987 роках, брав участь у ліквідації аварії, а потім був переселений на Згурівщину, тут понад 35 років тому і знайшов свою долю.
А доля його чекала у селі Вознесенське. Тут серед розкішної української природи зростала красуня дівчинка Лідія. Змалечку здібна до навчання, розумна і допитлива, легко освоювала науки, закінчила відразу Ірпінський економічний технікум, працювала бухгалтером у місцевому колгоспі.
Тут і познайомились Лідія та Юрій. Одружились у листопаді і тепер це їх місяць. І так уже 35 років!
Дві донечки – красуні, всі у маму, «допомагали» їй вже потім закінчити Національний аграрний університет.
31 березня 2000 року родина Мисликів прийшла працювати у «Ниву Переяславщини» і так уже майже 26 років. Разом, на одному підприємстві тільки на різних посадах.
Юрій Олександрович - водій автобетонозмішувача – серйозної машини, без якої не обійшовся жоден будівельний майданчик компанії. Як жартують колеги, бетон Мислика стоятиме віками, бо людина відповідальна і справжній професіонал.
А Лідія Миколаївна усе життя пропрацювала бухгалтером, зараз вона вже 13 рік старший бухгалтер транспортного цеху компанії – відділу автопарк.
Разом вони виховали двох доньок – Вікторію і Юлію, одружили їх і тепер тішать трійко онуків-козаків: Ігоря, Владислава та Андрія. Дідусь катає хлопців на машині, а бабуся виготовляє найкращі у світі смаколики. А ще вона справжня берегиня домашнього вогнища, у її садибі повно квітів, метеликів і залюбки присідає посеред краси відпочити звичайне родинне щастя.
Дітвора любить гостювати у дідуся з бабусею, бо чого тут тільки нема. Такого господаря та садівника, як Юрій Олександрович, ще треба пошукати. У нього і налиті грона винограду різних сортів, і яблука, груші, персики, абрикоси, черешня, ожина, малина. У цьому райському саду справжня оаза насолоди, а ще із дідусем у хлопців найкраща у світі рибалка. Тут і золоту рибку впіймати можна
Але вони вже впіймали власну золоту рибку і навіть бажання загадали, щоб усі були живі та здорові, а Україна жила у мирі.
Чудове бажання від Мисликів, і кожен з українців готовий до нього приєднатися.