Є ТАКА ПРОФЕСІЯ – ЕЛЕВАТОРНИК
Сучасні, схожі на космічні об’єкти елеватори уже давно підкорили світ, хоча навіть в Україні таких всього 40 відсотків, решта – старі підлогові склади та бетонні. Про склади старого типу навіть говорити нічого, нині вони не встигають за вимогами і викликами часу щодо ефективності і технологічності зерносховищ. Сьогодні сільськогосподарські підприємства хочуть не тільки вирощувати, але і переробляти та зберігати зернові у очікуванні кращої ціни, а для конкуренції на міжнародних ринках зерно повинно бути не тільки вирощене, але і належно збережене, тому сьогодні час модернових елеваторів.
І, звичайно, для обслуговування таких потрібні особливі люди – елеваторники.
Якщо вам здається, що робота на елеваторі сезонна, то ви помиляєтесь, часи змінилися і вона не припиняється ні на мить. Проте характер її кожного місяця різний. У час збирання ранніх зернових головне, чим займаються елеваторники, – це приймання зерна. І тут важливо, щоб елеватор працював безперебійно, щоб вистачало завальних ям, а потоки сирого і висушеного зерна не перетиналися.
Вивідуємо таємниці цієї «хлібної» професії у начальника елеваторного підрозділу Групи компаній «Нива Переяславщини» Олександра Сергійовича Борисенка.
Олександр Сергійович у компанії з 2014 року, хоча і з вищою освітою, але прийшов на посаду оператора сушильних установок, думав попрацює трохи, але так і залишився і вже чотири роки працює керівником великого елеваторного підрозділу, який з кожним роком більшає. Загалом у підпорядкуванні у нього 25 осіб, які знаходяться на різних дільницях: частина прив’язана до комбікормового заводу, найстарішого виробництва, вона ж відповідає за завантаження зерна на продаж, інша частина працює на потужностях в основному дворі, а третя – на першій дільниці, так що за день можна «намотати» десятки кілометрів поки усіх обійдеш.
Колектив складався поступово, усе було непросто, нині плинності немає, хіба що незабаром слід буде подбати про додаткові кадри, бо виробництво ніколи не стоїть на місці, збільшуються потужності, виникають нові виклики.
Підрозділ працює позмінно, до нього входять оператори сушильних установок слюсарі-монтажники, слюсар КВПіА (слюсар з контрольно-вимірювальних приладів і автоматики), підсобних працівників немає усі професіонали, уніфіковані й здатні замінити один одного.
«Колектив сталий, згуртований і високопрофесійний, інакше у нас не можна, бо це особливе виробництво не лише підвищеної відповідальності, але і високотехнологічне, тож потребує особливої уваги до безпеки. Із зерном треба обережно, з повагою й увагою, окрім того – це об’єкт, що працює на газу, тому охорона праці тут насамперед. У жнива у нас немає вихідних і кожного дня ми готові до роботи, від найповажнішого працівника Бориса Степановича Талалая, якому трішки за 60, і до наймолодшого, Миколи Ващенка, якому 27 років. Працюємо, щоб зернинка до зернинки усе було доведено до найвищої кондиції, бо така професія в елеваторників», - коментує роботу свого підрозділу Олександр Борисенко.