Благодійність

25.11.2022

ЩОБ ЗЕРНО НАДІЙШЛО ДО ПАЙОВИКІВ

Тримати господарство зараз непросто, навіть, якщо ти живеш у селі. Але війна таки внесла свої корективи у цінність усього, що вирощено своїми зусиллями у власних домоволодіннях, тому у цьому році, як і до цього, Група компаній «Нива Переяславщини» має запит від своїх пайовиків на зерно.

Однак, щоб збіжжя дісталося до двору господаря, воно має пройти через велику кількість рук. Хтось виоре і посіє, хтось підживить і догляне, потім зерно золотою рікою потече до елеваторів, його висушать і очистять і вже тільки після усіх цих доріг, воно потрапить до хазяйського двору

Так було раніше, бо ще років кільканадцять тому пайовики вистоювали величезні черги і самотужки набирали зерно у мішки. Нині процес автоматизований і навіть створена ціла бригада працівників, яка кожен мішок, що дійде до пайовика, перебрала руками.

«Майже п’ять років поспіль разом із працівниками компанії пакуємо збіжжя у мішки. І якщо раніше це була проблема, то з того часу, як у нас з’явилася професійна машинка для зашивання мішків, справа пішла значно швидше. Усі, хто працює у бригаді – сільські жителі, тому добре знають, як визначити якість зерна. Зерно сухеньке, відбірне, так і проситься до мішків. По лінії елеваторної сушки зерно надходить до складу, там через відповідні датчики відважується певна порція, далі наповнюється мішок, повний він подається на машину, яка його зашиває. Це все автоматично, але далі вже без живої сили не обійдешся.

За день ми зашиваємо 40-50 мішків. Працюємо відповідно до заявок. У вересні готували до видачі пшеницю, зараз іде кукурудза», - так про роботу бригади розповідає Володимир Миколайович Прищепа.

Зазвичай готує мішки для пайовиків ціла бригада. Юрій Дідківський, Іван Осипенко, Василь Пономаренко, Сергій Постоєнко, Микола Шмагель, Анатолій Яременко, Микола Горбенко – це все майстри із пакування зерна. Легко тільки так сказати, а спробуй набери, заший на перенеси п’ятидесятикілограмові мішки, якщо їх 300-400 за день.

Особливо непросто у ті дні, коли бригада не тільки зашиває, а ще і вантажить мішки на машини. Раніше це був важкий фізичний труд, нині і тут є полегшення, бо на машину збіжжя потрапляє транспортером, а там уже працівники укладають його стрункими рядами.

Якщо КамАЗ, то поміщається 220 мішків, якщо самоскид – вдвічі менше. Дарма, що праця нелегка, хлопці ще встигають один над одним піджартовувати.

Зовсім не звиклі до прискіпливої уваги, ніяковіють і соромляться. Мовляв, що нас фотографувати: робота, як робота. Нам головне, щоб завантажити мішки, щоб зашити добре, аби жоден не розірвався і доїхав до пайовиків ціленьким.

ГОЛОВНІ ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ - ЦЕ КОЖЕН ІЗ НАС
Благодійність
ПОНАД 2, 7 МІЛЬЙОНІВ НА ДОПОМОГУ ОДИНОКИМ