ТАНГО КОМБАЙНІВ НА РІПАКОВОМУ ПОЛІ
Якщо ви скажете, що жодних стосунків між хореографією та аграрним виробництвом бути не може, то ми можемо довести вам зворотне. Є у цій композиції під назвою «Стиглий ріпак» щось мистецьке.
Подих вітру на ріпаковому полі схожий на український «Кривий» танець, жовті суцвіття похитуються у ритмі вальсу, а фіналом цієї танцювальної композиції є танго комбайнів – дивовижний танок залізних велетнів, захопливий і граційний водночас. Особливий танець, він, за законами будь-якого видовища, – завжди в кінці. Коли до завершення обмолоту залишається невеличка смужка, всього на два заходи, а комбайни йдуть назустріч і у якійсь точці сходяться і тоді один робить реверанс назад, даючи можливість іншому пройти рівненько своїм покосом. І у цьому є грація та жага, яка присутня тільки в танго. А ще у цього ріпакового танго є хореограф – лелека, який поважно походжає полем, ніби не зважаючи на усі ці танцювальні па, насправді ж – усе під його пильним оком. Свідками цієї грандіозної інсталяції стали й ми, коли побували на полях Групи компаній «Ниви Переяславщини»
У цьому році ріпак уже набідувався по повній. Навіть природа ставила палиці в колеса аграрію в період посівної. Восени, коли проростав, було спекотно, потім жодних морозів, але і снігу не було. Дефіцит вологи, відсутність морозів та величезна кількість гризунів — так розпочався новий аграрний рік для озимого ріпаку. У лютому стояла майже весняна погода і ріпак, відчувши тепло, кинувся у ріст, зацвів навіть раніше. Зазвичай якраз на День вишиванки він виманював чарівних українок, щоб порадувати своїм сонячним цвітом. Цьогоріч стояв такий холод, що доречніше було вдягнути кожушок на вишиванку, тож насолодитися світлинами у ріпаку не довелося. Усі оці катаклізми викликали справедливі побоювання в аграріїв, нам навіть боязко було проситися на жнива, бо знаєте, як це стояти під пильним журналістським оком, коли ріпак сипле в бункер нічого-нічого. Але слава Богу такого не сталося.
«Уже давно засвоїли, що ріпак – то непроста культура. Для вирощування обрали найоптимальніші гібриди, придатні для нашого регіону. Вчасно внесли добрива, правильно підібрали систему захисту та підживлення, дуже допомагає у підтримці рослин внесення органічних добрив, благо, що компанія має власну органіку, власні механізми для внесення її в ґрунт.
Однак землі компанії розташовані у різних громадах та районах Київщини, відповідно й умови вирощування різняться. Десь ґрунти кращі, десь – пісок. Десь опадів випала місячна норма, а десь немає і половини, тому тут тільки індивідуальний підхід і врахування всіх обставин, тож прислухаємось до агрономів, вони знають свої поля, відстежують умови росту та розвитку рослин, усі володіють належними знаннями, уміють користуватися сучасними гаджетами, тому тільки командна робота», - коментує збирання ріпаку директор ТОВ «Нива Фарм» Віталій Трохименко.
Ніби на підтвердження слів керівника, потрапляємо на поле до двох агрономів, які хазяйнують на полях у різних селах.
Агроном Єгор Хмарін каже, що погода була оптимальна за кількістю опадів і температурою: «Не сильно вижарювало в період вегетації й волога була, активні температури в межах норми. Боролися зі шкідниками, вносили гербіциди, висіяли якраз під час дощу, далі була засуха, а ми вносили гербіциди та фунгіциди, були побоювання, що вони вплинуть на ріст, але в зиму ріпак ввійшов не перерослий. Зима була дуже тепла, а це ризик грибкових захворювань і чудова пора для шкідників. Зазвичай за зиму популяція шкідників зменшувалась, вони вимерзали, а тут жодних викликів їх життю. Комфортна температура для рослин, комфортні й для їх загроз. Але ми все враховуємо і реагуємо вчасно. Дуже багато залежить від того, як ріпак розгілкується, і тут боролись із капустяною міллю, навіть не проблема із самою міллю, а з тим, що її природні шкідники – птахи, скльовуючи гусінь, пошкоджують стручки, тож кожен нюанс має бути відстежений і врахований. Нині уже завершальний акорд, тепер головне вчасно зібрати, щоб стояла погода і не пішли затяжні дощі. Водночас виконуємо увесь комплекс робіт, тому збираємо і відразу дискуємо, готуємо поля під майбутній урожай».
Тут-таки зустрічаємо тракториста – Олексія Маслова, він один із тих, хто готує поле під посів. Біла футболка і синій комбінезон, ніби із картинки виробничого журналу. Він і говорить поважно навіть не боїться фотоапарата. Каже, що пишається своєю роботою і хоче потрапити на першу шпальту газети, щоб його дружина і донечка могли ним пишатися.
Обов’язково так і буде, бо великий урожай складається із сотень дрібних зусиль співробітників «Ниви», щоб у фіналі комбайни могли виконати жагуче танго.