РІПАК — ЦЕ ЗАВЖДИ СТАРТ ЖНИВ
Збирання урожаю часто називають битвою, і це цілком виправдано. До неї, так само як і до будь-якої битви, має бути готова техніка, підтягнуті резерви, локалізовані ресурси, навчені та вмотивовані бійці, напрацьована стратегія наступу.
Група компаній «Нива Переяславщини» провела усю підготовчу роботу.
«Техніка була готова ще на початку липня, за це дякуємо інженерній службі та механікам. Очікування погодних сюрпризів змусили змінити стратегію і залучити ще додатково наймані комбайни.
Команда «Ниви» добре підготовлена, бо у це уже 25 жнива у компанії для багатьох працівників. Але є така особливість в аграрній практиці, що ти ніколи заздалегідь не зможеш передбачити всього, ось і в цьому році погода кидає нас то у спеку, то у проливні дощі із грозами. Тому ми не поспішаємо з висновками щодо урожайності: мало виростити, треба ще вчасно зібрати. Старт жнивам дав ріпак.
Наші агрономи та механізатори мають значний досвід вирощування ріпаку, але кожного разу природа підкидає свої сюрпризи й все, як вперше.
Через тривалий період цвітіння, дозрівання ріпаку відбувалося нерівномірно й було розтягнуте в часі. Ріпак має таку особливість, що залежно від ярусу розміщення стручків, насіння на одній і тій самій рослині дозріває по-різному. Тому для пришвидшення строків збирання та більш рівномірного достигання використовували десикацію. Та і рослини у нас із різними строками дозрівання, тому сподіваємось, що матимемо гарні результати попри усі об’єктивні причини.
Ці жнива уже другі за час повномасштабного вторгнення, тому ми на повну відчуваємо на собі усе те, що переживає країна. Є нестача кадрів, не зрозуміла ситуація із ціною, але найперше – це подальша доля ріпаку, бо це єдина культура, яку ми вирощуємо не для внутрішнього споживання, а для експорту, а з цим незрозуміла ситуація. Усвідомлюємо, яка відповідальність на нас покладена, тому жнива – це наша битва за майбутнє, за продовольчу безпеку держави. Кожне зернятко із поля, то наша особиста цеглинка у майбутню Перемогу», - коментує початок жнив директор з питань рослинництва Станіслав Кошіль.
Ріпакове поле не може не вражати. У будь-яку пору року воно виглядає чудово. Навесні із-під снігу видно зелені ріпакові листки, у травні воно, усипане жовтим цвітом, на фоні синього неба стає улюбленою фотозоною для красунь, а у липні – то вже полігон для потужної техніки й перша культура, яка розпочинає жнива.
На полі у Сомковій Долині усе готове до збору урожаю. Працюють аж три комбайни. За кермом екіпажі Василя Куракси, Віктора та Миколи Смарчевського, Ігоря Смовського, Олександра Яковлєва, Миколи Яроша. Комбайни молотять так вправно, що бункеронакопичувачі ледь встигають забирати чорняві зернятка, щоб стати першим пунктом їх довгої дороги до заморських країн. На бункеронакопичувачах Микола Бабич, Олександр Данілов, Олег Летко, Олексій Чупрун.
Бережуть збіжжя від вогню Рустам Саттаров та Іван Шемет, а запилюженими польовими дорогами до елеватора довозять зібране шустрі вантажівки. За кермом наші вправні водії Василь Григор, Євгеній Єфіменко, Юрій Ненько, Валентин Ральченко, Олександр Стригун, Анатолій Черкаський, Анатолій Томілович. Дмитро Піванов, Дмитро Теребило.
Тут-таки трактор нарізає скиби щойно зібраного поля під урожай уже наступного року, дискує Іван Шеремет. А виріс ріпак під дбайливим оком агронома Миколи Васильовича Остапенка.
Сердечно дякуємо усім, хто є полководцями, командувачами, бійцями цієї вічної битви за урожай, бо допоки вони б’ються, ми розуміємо, що кожен із нас під надійним захистом, а Україна буде із хлібом!