ОДИНИЦЯ ВИМІРЮВАННЯ ЩАСТЯ
Якби комусь прийшло на думку виміряти людське щастя, то якими одиницями воно мало б визначатись. Яким повинен бути показник валового національного щастя? І хто повинен визначити його – держава, вчені, мудреці. І від чого воно залежить? Чи впливає на нього рівень добробуту, матеріального забезпечення, освіта, історичний період, у якому живеш,
Не претендуємо на істину в останній інстанції, але майже чотири роки нашого спілкування із людьми поважного віку, допомогли нам зрозуміти кілька простих моментів.
Українці – геть особливі люди, все намагаються покращити власне життя шляхом боротьби та революцій, та вони, на жаль, не завжди виправдовують очікування.
Щастя можна шукати ззовні, чекати допоки зміняться умови життя, а можна шукати в собі, як казав колись великий мислитель Кант: «Немає нічого важливішого, аніж зоряне небо над головою та моральний закон в тобі». Про таке щастя нам говорила одна із наших добрих знайомих із села Яблуневе. «Я щаслива, коли вишиваю, стібок за стібком лягають на полотно нитки й воно оживає і розцвітає».
А інша вважає, що гамір навколо, діти й онуки, вічна круговерть життя і дитячий сміх - саме це справжнє щастя. Мудрий старший чоловік на Згурівщині сказав, що найщасливіший день той, який був сьогодні, бо ти живий і маєш надію на завтра.
А нинішня наша співрозмовниця Софія Мусіївна Денисенко, каже що найбільше щастя – то здоров’я. Софії Мусіївні - 86, вона залишилася сама, п’ятеро її сестер і брат уже пішли у засвіти, тому вона знає, яка то цінність, допоки у тебе є рідні і ти здоровий. Про своє життя каже, що воно не було легким, ані у молодості, коли зранку до ночі працювала у колгоспі, ані на старості, коли лишилася сама. Тільки й розради, що невістка Оксана забіжить у гості та добрі люди у хату зайдуть. Мешкає Софія Мусіївна у селі Переяславське, вона одна із семи жителів, до яких щомісячно із продовольчими наборами від «Ниви» приходить представник компанії та староста – Михайло Романович Ємельяненко. Цього разу також традиційний набір продуктів - олія, борошно, макарони, цукор, булочка, печиво, хліб, дві банки тушонки, паштет, сало «Делікатесне". Бабуся дякує і бажає усім, хто пакував, привозив, купував, а найперше – схвалив таку ініціативу, – доброго здоров’я. А зрештою, каже, що найперше молиться за Перемогу, а потім уже просить Бога про здоров’я.
Якщо щастя і вимірюється гаптованим візерунком на полотні чи родинною злагодою, чи сьогоднішнім прожитим днем, чи гарним здоров’ям, то над усім оцим обов’язково є ще одна найважливіша одиниця виміру – наша Перемога. От здобудемо її й стовідсотково станемо щасливими, попри сльози, і біль, і сум за втраченим і загиблими. Авжеж, головна одиниця виміру щастя – Перемога і вона варта того, щоб за неї боротися.