МІСТО – ЛЕГЕНДА, МІСТО – РУШНИК СТАЛО НАМ ЩЕ БЛИЖЧИМ
Є у нас така традиція, як тільки доля нас пов’язує з новою територією, цікавимось її історією, легендами, бувальщиною. Бо як ти пускатимеш коріння, якщо не знаєш ґрунту, як станеш віддавати щодень частину себе, як не звідаєш глибинних коренів землі, де вирішив оселитись.
Цього разу ми заново відкриваємо для себе Обухів. У 2021 році Обухів навіть отримав статус культурної столиці Європи. То чи можемо ми не познайомитись ближче з цим славним містом? Певно, що ні!
Розкішне у своїй природній красі та величі місто розкинулось на ріці Кобринка за 45 кілометрів від столиці. Перша згадка про поселення датована 1362 роком, з часу вступу на княжий престол першого київського князя з династії Гедиміновичів — Володимира Ольгердовича.
Від імені першого поселенця Обуха, місто отримало назву Обухів. У роки козацької вольниці воно стало сотенним. Вільні козаки не корилися польській шляхті, не раз підіймали повстання, за що отримали прізвисько розбійників, а волелюбна душа не воліла коритись нікому. Був Обухів і гончарною столицею, завдяки великим покладам гончарної глини, і ярмарковим центром. Тож легенд йому не бракує.
А ще це місто-рушник, навіть на гербі його поруч із синьо-жовтим полотнищем красується вишите дерево роду. Обухівський рушник – це особливе мистецьке явище, витвір народного мистецтва, в основі орнаменту якого лежить дерево Життя (Дерево Роду) у вигляді трав’яної широколистої рослини. Його називають «шитим» за виразну рельєфну вишивку, яка щільно покриває тканину. Робота виконується двосторонніми рушниковими швами, тому рушник не має звороту. Дві сторони рушника поєднані безконечниками і ламаними гілками таким чином, щоб не залишалося вільного (не вишитого) полотна.
Є у цьому якийсь символізм, так ніби місту нема чого ховати, у нього немає виворотного боку. І ми це завжди відчували, бо в Обухові «П’ятачок» поселився давно. А ще тут народився автор однієї із найпопулярніших українських пісень про рушник Андрій Малишко.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
Новітнє наше знайомство припало на Яблуневий масив – перлину Обухова, як його називають місцеві дослідники. Здавна на багатющих чорноземах цього кутка люди садили яблука, тому і місцевість так називається. Правда, багато води з того часу витекло і вітри історії та радянське невігластво перетворили цю перлину на виробничий майданчик, лишилася тільки назва, але ми віримо, що прийде час садити яблуні у Яблуневому масиві й тоді ми охоче візьмемо на себе частину цієї роботи.
А зараз ми гостинно відкрили двері нового м’ясного магазинчика поруч з домом. Дарма, що поки що в орендованому приміщенні, але з усією нашою повагою до справи, яку робимо, та любов’ю до шанувальників нашої смакоти.
Наш фірмовий магазин «П’ятачок» чекає вас щодня з сьомої години ранку до восьмої вечора. Готові порадувати вас охолодженим м’ясом, лінійкою гриль меню, смачнючими ковбасами та м’ясними делікатесами лише найвищої якості. А обрати товар до душі допоможуть наші господині - Олександра Левченко й Ірина Снісаренко. Чекаємо мешканців Яблуневого масиву по м’ясні смаколики. Ми закохані в Обухів, готові разом писати чудові сторінки його сучасності.