КОЖЕН ДЕНЬ МАЄ ДЛЯ НАС ПОДАРУНОК
Попри те, що рідна країна переживає найтривожніші свої часи, в усякому разі для нашого покоління, зациклюватися на сумних подіях ніяк не можна собі дозволити. Тому шукаймо приємності скрізь, у всьому, що з нами відбувається. Ранкова кава, яка сьогодні особливо смачна, яблучко чи грушка, подаровані сусідом, барвистий метелик майже посеред осені, кіт, що грається хвостом за вікном найближчого будинку, весела розповідь колеги по роботі - тисячі випадковостей, великих і малих подарунків дня.
А якщо вдається ще зробити подарунок іншому, то взагалі вважай, що день у тебе осяяний світлом.
Є дні, коли Група компаній «Нива Переяславщини» стає носіями світла для наших добрих друзів, бо ми розвозимо продуктові набори своїм підопічним. Більше аніж три роки тому їх було тільки 100, зараз уже 177, людей, які чекають від цього дня подарунків і ми обов’язково їх приносимо, самі при цьому також отримуємо задоволення.
Подарунки цього дня розпочалися із самого ранку. Зазвичай пакування - то тривалий процес, а цього разу навіть без запросин зійшлися разом водії усіх службових автобусів і дуже швиденько, буквально за годину, підготували набори до видачі.
Інший подарунок, що товариство для подорожі цього дня було просто чудове – молоді, активні, швидкі – агроном Володимир Барабаш та соціальний працівник Аня Кулик.
Цього разу нас гостинно зустрічало Яблуневе. Зазвичай ми заходимо у тихі обійстя, де головний співрозмовник - телевізор, тут же кімната сповнена дитячим щебетом, сміхом. У Ганни Антонівни Руденко аж 13 правнуків і дехто із них саме прийшов до бабусі в гості: Аня, Валюша, Андрюша, Дениско. Бабусі всього вісімдесят сьомий рік, а у родині є навіть трійня.
У Таїсії Олександрівни Лукаш ми навіть почули, що з такими подарунками, вона просто в раю живе, і найбільше чого хочеться – це закінчення війни: «Оце був би подарунок для всієї України».
Галина Петрівна Чайло милується квітами на подвір’ї та каже, що вересень подарував справжній літній день, от вам ще один дарунок.
У селі Григорівці, де живе родина Чорних, ми також отримали подарунок, їх вулиця була леніна, тепер вона Щаслива, і це дуже символічно, що вона нарешті звільнилася від ненависного імені та стала Щаслива.
Наприкінці поїздки дорога приводить нас до Тетяни Олександрівни Семеніст. 2 жовтня їй виповнилося 94 роки. І хоча доля обійшлася з нею не дуже люб’язно, бо вона залишилася сама, тільки невістка приїжджає, але віє від неї такою радістю і щастям, що можна замилуватися. Щиро вітаємо іменинницю з Днем народження, нехай доля дарує ще багато весен і літ, добре здоров’я і приємні моменти життя. І нехай кожен новий день обов’язково приносить подарунок і бабусі Тетяні й кожному із нас, щоб вистачало нам сили й завзяття дочекатися найголовнішого нашого подарунка – Перемоги!