ЖОВТО-БЛАКИТНЕ СЕРЦЕ НІКОЛИ НЕ ЗДАЄТЬСЯ!
День вишиванки – то не просто привід одягнути національний одяг, це привід зібратися разом, відчути себе єдиною родиною, усвідомити себе частиною великої нації, яка б’ється за своє майбутнє і ніколи не здається.
Щороку «Нива» не просто вдягає вишиванки, ми хоча б на десяток хвилин збираємось, щоб звірити годинники, відчути, що ми разом і на одній хвилі.
«Нині Україна переживає нелегкі часи, щоденно ми відчуваємо тривогу і біль. Сотні виробничих завдань тісно переплітаються з обставинами нашого життя. Ми розуміємо, що у час війни, як ніколи особливого значення набуває відчуття єдності та підтримки у колективі, де ти працюєш. Саме тому, щоб підтримати своїх людей, ми намагаємось, попри все, підвищувати заробітну плату, допомагати колегам, що нині захищають нас на передовій, підтримувати один одного і хоч зрідка збиратися разом.
Цього разу головною локацією обрали околиці села Переяславське. Не тільки тому, що тут розташовані основні виробничі потужності підприємства, а ще й тому, що восени цього року село Переяславське відзначатиме 125-тиріччя з часу свого заснування. Ми ще думаємо, якими добрими справами відзначимо цю дату, нині ж головне, щоб разом працювати на перемогу», - коментує подію директор Групи компаній Віталій Шакель.
Увесь цей день був наповнений особливим трепетом і відчуттям дотику до чогось потаємного, магічного. Невелика гірка на в’їзді у село у Гугл картах значиться, як стародавнє козацьке укріплення, але за легендами та переказами походження її значно давніше і сягає скіфських часів. Її призначення у всі часи було одне – вона була оберегом на в’їзд до Переяславської землі, яка стала буфером між слов’янським та кочовим світом.
Після битви князя Володимира із печенігами, шлях на Переяслав оточили валами та ровами. Від того Переяслава залишилися лише рештки земляних укріплень, які згодом використовували для оборони уже інші герої в інші часи. Багатьох здавна цікавлять ці земляні споруди, які прикрашають степові ландшафти. На думку істориків, земляний насип біля села Переяславське називається «Вежа». Не раз насип служив спостережним постом, звідки було видно околиці та подавався сигнал про наступ ворожого війська.
Були часи, коли його використовували, як висоту для наступу на станцію Переяславська. Але вже багато років по тому його вподобали випускники місцевої школи, які ходять сюди зустрічати свій перший світанок нового дня їх дорослого життя.
Немилосердні часи, в які ми живемо, породили ще одне використання – тут у перші дні війни, коли ворог загрожував Києву, відбувались вправляння з володіння стрілецькою зброєю.
Зараз насип став місцем сили. За обрисами він нагадує серце, цього дня воно стало жовто-блакитним, як прапор України. Над ним промовисто лунала хвилина мовчання за тими, хто власним життя заплатив за Україну із прадавніх часів і до нинішньої тривожної днини. І стоголосою луною роздавалося: «Слава Україні! – Героям слава».
Думаємо про Перемогу! Працюємо на Перемогу! Жовто-блакитне серце ніколи не здається!