ВИШИВАЄМО РУШНИК «НИВИ»
Це свято розпочалося у 2006 році зі звичайної домовленості поміж друзями одягнути вишиванку, але якби студенти Чернівецького університету і не розпочали цю традицію, то вона повинна була б народитися однозначно.
Вишиванка для українця – то не просто святкова одіж, то частина нашого життя, то спогади дитинства, то щемкий дотик до найпотаємнішого. Вишиту сорочку довгими зимовими вечорами матусі вишивали для своїх діточок, із льолі доростала вона до гаптованої чоловічої чи розкішної жіночої. І сказати, що вона має таємну силу – то не сказати нічого. Вишивали сорочки дружини своїм чоловікам, молоді дівчата, збираючи посаг, наповнювали скриню візерунковими рушниками до весільного короваю, для старостів, для образів. А ще вишиті подушки, килими, простирадла. Стьожок до стьожка слалися нитки під журливі народні пісні, під молитви та примовляння. Нині усе стало простіше, можна піти до крамниці та купити вишиванку на будь-який смак. Нині вишиванка – то ознака нашої нації, спосіб показати всьому світові, що ти українець. І чим більше ми звільняємось від нашарувань «радянщини», «совковості», тим більше спадає із нас, відлущується наносного, невластивого, чужого, а з-під нього проглядає своє, глибинне і рідне – вишиванка.
Особливо гостро це відчувається у часи війни. Тепер не треба казати, хто ти, якої країни дитина, достатньо одягнути вишиванку. Тепер, якщо ти іноземець і хочеш підтримати Україну, достатньо одягнути вишиванку. Сьогодні, як і багато десятиліть тому – це символ ідентифікації й часто причина для ненависті та переслідування для ворогів.
Тому вже п’ять років поспіль «Нива Переяславщини» у цей особливий день вбирається у вишиванки. Чого ми тільки не робили до війни на відзначення свята. Ніні гучні святкування відкладемо до Перемоги. Нині час, аби думати про тих, хто стоїть за нас на смерть, хто береже кожен наш день і дбає про мирний сон дітей України. Тому цього разу ми у День вишиванки будемо вишивати.
Сказати, що хтось із наших майстрів м’ясних смаколиків чи спеціалістів із рослинництва, чи кухарів, технологів, бухгалтерів уміє вишивати, ми не можемо. Але коли це нам заважало! Отож, у День вишиванки «Нива» розпочала вишивати корпоративний рушник. Про те, яким він стане, думали довго, а далі вирішили – на ньому буде найголовніше – напис «Нива Переяславщини» та традиційний український орнамент. Рушники починали вишивати в четвер - Перунів день, щоб мати найвищий захист. Починали вишивати, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Ми саме так і зробили, розпочали вишивати саме у четвер опівдні. Як годиться прочитали молитву. Великих вишивальниць у нас немає, тому домовились, як і було заведено, не випорювати помилки. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Хочемо, щоб наш рушник вишивався з піснею про «Червону калину», з молитвою, з асиметрією і різними руками. Мріємо, щоб він був живий, вишитий душею, а не виконаний бездоганно технічно і нецікавий.
Українська традиційна вишивка нараховує близько 300 швів, які шиються на основі 20 технік. Ми обрали хрестик і традиційні кольори Київщини – червоний і чорний. Орнамент рослинно-геометричний, у ньому і квітка - символ процвітання і Сонця, нескінченні меандри – символ води, ромб – символ родючості Матері-Землі та зигзаги – символ нескінченності життя, його коловороту. Ми разом усією компанією вишиваємо рушник «Ниви» і як знати, може він стане рушником Перемоги?!