ДЕСЯТЬ У ГОРОДНІЙ НЕ РАХУЮЧИ СОБАКИ
«Усі наші працівники повинні відчувати себе захищеними», - таке завдання перед керівництвом компанії ставить її засновник Олександр Мостіпан, тому Група компаній «Нива Переяславщини» не тільки платить «білі» зарплати з усіма податкам, але і дбає про те, щоб співробітники компанії смачно та вчасно поїли. Щоденно у нашій їдальні харчується 1200 осіб, але зараз не про те, а про особливий виробничий підрозділ – городню бригаду.
У городній дев’ять дівчат, один чоловік - Коля, але це ще не вся бригада, бо невід’ємною її частиною є собака Жужа. Вирощує бригада найрізноманітніші овочі: огірки, помідори, моркву, буряк, капусту, кукурудзу, часник. Дівчата повністю забезпечують овочами три їдальні сіл Паришків, Переяславське, Вознесенське.
Шульга Інна Юріївна, Бугай Валентина Василівна, дві Наталії Миколаївни – Стадник і Рекеда, Шило Кароліна Іванівна, Постоєнко Людмила Миколаївна, Прищепа Валентина Петрівна, Крепець Вікторія Зотівна і Борисовець Юлія Валеріївна працюють круглий рік, самі садять, сіють, обробляють, доглядають овочі, вибирають. Сьогодні у них відповідальна робота - нещодавно викопана картопля великою купкою лежить, очікуючи поки дбайливі жіночі руки її кілька разів переберуть, складуть у мішки і відправлять на зберігання, щоб взимку було чим годувати працівників компанії. Дівчата кажуть, що перебирати картоплю весело, бо поруч стоїть програвач, а ще, перебираючи, вони співають, а улюблені пісні – життєві, про жіночу долю. А вона у дівчат, така як у народному прислів’ї: «Тоді дівка пишна, як заміж вийшла», бо навіть наймолодша, Юлія, уже одружена, а її чоловік працює тут, поруч, на майданчику, ремонтує комбайн.
Неодружений тільки один – Микола Васильович Хижняк, але він сором’язливо ховає очі, зате, як кажуть дівчата, з роботою справляється добре, допомагає вантажити мішки, і їм без Колі - ніяк, хоча наречену для Колі вони посилено шукають. Отож, на всіх дівчат бригади – сімнадцять дітей і двоє внуків – така собі багатодітна бригада. А ще господині просили, щоб не забути їх вірного друга – собаку Жужу, бо без неї і день - не день, і робота - не робота. Вікторія Зотівна Крепець на роботу без Жужі не приходить. І навіть, коли бригада їздить автобусом, то вона теж стрімголов летить займати своє місце, а ще Жужа прекрасно знає, коли обід, бо дівчата кажуть, щоб з’їсти щось і не поділитися з Жужею, це не по совісті. І хоча Жужа не зовсім породистий пекінес, але на її дитинчат навіть черга встановлена, бо вони дуже красиві і кумедні.
Отак і живе городня бригада: дев’ять дівчат, вірний їх помічник – Коля і щиро віддана Жужа. Хочемо вклонитися жіночій працездатності, їх оптимізму, умінню навіть у буденних речах знаходити якийсь вищий сенс, а ще пам’ятаймо, що у кожній страві у нашій їдальні часточка їх праці, старань, зусиль, душі і любові.
Будьте здорові, дівчата, Колі – гарної дружини, а Жужі – теплої будки і достатньо корму.