ВИШНЕВО УСМІХАЄТЬСЯ ШАНУВАЛЬНИКАМ «П’ЯТАЧОК»
Скажете, як таке може бути, щоб магазин усміхався, а придивіться – і ви побачите, як він привітно відкриває свої обійми-двері кожному, хто заходить. Як підморгує яскравою вивіскою та усміхається широко великими вікнами. І чого б це не усміхатися, якщо він щодня дарує людям смакоту і допомагає нагодувати родину.
А цього разу усмішка ще й від того, що опинився він у мальовничому місті Вишневому. Приємно відвідати його, коли воно потопає у буянні вишневого цвіту, але період, коли вишні наливаються соком, і так і ваблять своїми зачервонілими боками птахів та діточок, не менш привабливий. І не дивіться, що ягоди не такі солодкі, як черешня, вони не менш корисні. А вишні у Вишневому – це особлива насолода!
Та що там казати, Вишневе – то історія повна метаморфоз. Через рік воно відзначатиме свій 140 ювілей з часу заснування. Але у рік свого виникнення у 1887 році, воно навіть назви такої не носило. Його життя тісно пов’язане із залізницею.
Розташоване всього за 8 кілометрів від Києва, поселення мало зв’язувати столицю зі світом. А найшвидший тогочасний зв’язок – то залізниця. Вона мала пролягати від Києва-Волинського через село Жуляни, м. Васильків і далі на Фастів, де розходилась у напрямках Одеси та Катеринослава(нині Дніпро).Щоб скоротити відстань, будівельники пустили колії через мальовничу місцевість біля річки Желяні, тут і збудували перший будинок залізничної станції. Ще довго, аж до отримання сучасної назви Вишневе у березні 1960 року це поселення називалося станцією «Жуляни». На той час у селищі буйно цвіли вишневі сади, так народилася його назва.
Історія не раз вривалася вихором у місцевість, бо у 1919 році тут точилася запекла боротьба між душителем України Денікіним та більшовиками, а сама станція поступово стала рубежем оборони Києва. Вона виконувала цю місію і під час Другої світової війни і стала важливим оборонним та логістичним вузлом під час сучасної війни.
Таке миле місто Вишневе уміє воювати за себе, коли це треба, уміє працювати й боротися, співчуває людському горю, бо стало «хабом» для тисяч евакуйованих із Бучі, Ірпеня, Гостомеля уже у наші дні. Воно цінує людину праці, бо часто його називають промзоною Києва, воно живе і будується, пише нові сторінки своєї історії.
Ми щасливі, що стали його частиною уже вдруге, бо один магазин «П’ятачок» у Вишневому уже є, він розташований на вулиці Європейській, 43.
Але прийняття містян було таке тепле, а наші смаколики такими бажаними, що ми нещодавно відкрили ще один «П’ятачок» № 92 на вулиці Лесі Українки, 62.
З восьмої години ранку до восьмої години вечора на вас щоденно чекають наші смаколики та привітні господині магазину Ірина Олексіївна Бутилова й Валентина Володимирівна Пузь. Ми знаємо, який він – ритм промислового міста, ми розуміємо чим зарадити заклопотаним хазяйкам та галасливій малечі, чим порадувати серйозних чоловіків та втішити турботливих пенсіонерів і навіть їх улюбленців. Ми й самі живемо у цьому робочому ритмі, де цінують час для родини, радість спілкування і роблять усе для смачного життя шанувальників.
Тому у нас є все, чим можна втішити душу і наповнити стіл. Загляньте до «П’ятачка» і ви обов’язково його полюбите, ми зробили для цього усе можливе! Чекаємо на вас у новому «П’ятачку» у Вишневому!