ВИЛУЩИТИ ІЗ СОЛОМИ ДОЛІ ЗЕРНА РАДОСТІ
Наша доля схожа на пшеничне поле. Ми засіваємо її своїми знаннями й досвідом, поливаємо досягненнями та успіхами, підживлюємо любов’ю і турботою, виполюємо бур’яни ненависті й зради, щоб зрештою отримати добірний урожай, чи те, на що у долі заслужили. А вже тоді вилущити із соломи долі зерна радості. Бо зерно – то сама суть життя, у ньому, такому досконалому і прекрасному, - є початок, висхідна точка життя, а його фінальна стадія стає чудовим хлібом на нашому столі та знову підтримує життя.
Зерно має для українців сакральний зміст - це не лише їжа, це безпека і надія, впевненість і очікування кращого. Недарма так намагалися совєти вилучити зерно, залишити родини українців без хліба, а отже без надії вижити. З того часу - наше трепетне ставлення до хліба, його особлива роль.
Це безпосередній знак безпеки, захищеності й спокою. Те, що ти як хлібороб пройшов цей довгий шлях від сівби й збіжжя і тримаєш у руках його результат, є безпосередньою ознакою стабільності й того, що ти твердо стоїш на ногах: «Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія».
«Нива Переяславщини» усвідомлює це, як ніхто інший, бо для нас маленьке зернятко – це початок великого шляху. Висіяне у землю, доглянуте агрономами, кілька разів оброблене машинами, воно, напоєне дощами і вигріте сонцем, стане кормом для поросят, щоб згодом прийти на наші столи м’ясними смаколиками. Але так швидко тільки мовиться… Зібране зерно ще треба висушити, довести до кондиції та зберегти у найкращих умовах, щоб вирощене аграріями було лишень примножене. Десятки людей і серйозні механізми працюватимуть над цим і цей день – День зерна – то їх золотий день. Цей день присвячений зерну, яке зберігає всі компоненти (зародок, висівки, ендосперм) і таким чином має максимальну поживну цінність та завдячує людям, які забезпечують його збереження.
Мова про елеваторників. У нас то особлива категорія людей. «Нива» взагалі тісно поєднана з елеваторами, бо у 2000 роках, коли до основних потужностей додалися ще й місця для зберігання, розпочався новий етап розвитку. Тож і до людей, які працюють у цьому підрозділі, у нас особливі вимоги.
«Ти не можеш прийти й відразу стати до роботи у цьому підрозділі, - каже головний інженер ЕКХП – Віталій Барабаш. Бо дуже високі вимоги та ще вищі ризики та втрати від невмілої чи непрофесійної роботи. Нині зберігання зерна – то високотехнологічний процес, до якого, окрім механізмів і машин, залучені комп’ютерні технології. Час, коли все це здійснювалося у ручному режимі, давно минув. Сучасне програмне забезпечення допомагає чітко контролювати усі процеси, спостерігаючи за монітором. Тепер зупинка будь-якого механізму засвітить помилку на моніторі й оператор чітко знатиме, що сталося».
У цьому царстві зерна – два очільники – Олександр Борисенко та Михайло Махарадзе. Згуртовані колективи, які працюють цілодобово. Без їхньої професійної роботи, постійного контролю збереження зерна було б неможливе. Більшість із них має значний досвід роботи, бо часом для повного освоєння у професії потрібні кілька сезонів сушіння. Робота складна, але хлопці кажуть, що не важча, аніж у їхніх колег, що захищають Україну, а це половина команди. А ще у хлопців є прикмета: не бритися до закінчення сезону, але сезон добігає кінця, тому скоро ви їх не впізнаєте!
Щиро вітаємо колег із Днем зерна, бажаємо, щоб золото хліба оберталося для них добром і всілякими гараздами у родині, добрим здоров’ям і щоденними радостями. Чекаємо наших колег з війни живими і здоровими у дружному колективі «Ниви».