ЯК ТЮКИ ДО ПАЙОВИКІВ МАНДРУВАЛИ
Ще на полях «Ниви Переяславщини» на всю гуркочуть гребки та трактори-преси, а вже перші тюковози повезли золотаві циліндри до сільських дворів наших пайовиків.
Загалом компанія успішно працює на території 8 об'єднаних територіальних громад, що входять до трьох районів Лівобережжя Київської області. Все починалося з 500 га землі, а нині загальна площа в обробці становить понад 24 000 га ріллі, понад 6 000 орендованих паїв у громадян, які довірили нам свої землі.
«Ця співпраця почалася у далекому 1998 році зі Згурівщини, нині маємо тісні напрацьовані зв’язки із пайовиками. Основне навантаження щодо цього лягає на земельний відділ. Ми визначили для себе пріоритети у цій роботі. На наше тверде переконання, вона починається із налагодження тісного зв’язку із пайовиками. Це ми робимо через «адміністраторів» сіл. Тут дуже важливо авторитетність цієї людини, її комунікабельність і близькість до людей. Представником компанії однозначно має виступати місцевий житель або ж особа, яку знають, яку поважають, якій довіряють, до якої дослухаються. Тому серед наших адміністраторів є сільські голови, керівники бригад, лідери громадської думки. Головне їх завдання – це спілкування з людьми, вчасне роз’яснення питань та реакція на злободенні потреби пайовиків, а головне - організація співпраці. Наразі майже завершили реалізацію одного із пунктів нашої програми лояльності – видачу одного тюка соломи на пай», - зазначає очільник земельного відділу компанії Олександр Бутович.
Звичайно, видача тюків – то лишень маленька часточка роботи з пайовиками, так би сказати сезонні пільги. Але навіть побіжний погляд на цей процес, змушує захоплюватись роботою наших колег – адміністраторів. Це треба зібрати дані, замовити тюки, при цьому люди хочуть обов’язково ячмінні чи пшеничні, сухенькі й щоб завезли та скинули чи біля двору, чи біля дітей.
А ось як використати їх у господі ми вирішили дізнатися у самих власників паїв та спеціалістів.
Наші аграрії кажуть, що спалювати солому в жодному разі не можна, ми цього ніколи й не практикували. Відомо, що солома на 1 м2 згоряє за 30–40 секунд. При цьому температура на поверхні ґрунту перевищує 350 °C, а на глибині 5 см — майже 50 °C, а вже за температури 40 °C гине уся ґрунтова біота, ґрунт стає мертвим. А в десяти сантиметровому шарі втрачається волога. А в жарку погоду це ще й загроза пожежі. Тому спалювати солому – то справжній злочин. Нормальне біологічне функціонування ґрунту за цих умов відновлюється тільки через тривалий час.
За хімічним складом солома – то справжня комора корисних речовин. У ній 35—45 % клітковини та інших складних важкоперетравлюваних вуглеводів, 2—6 % протеїну, 1,2—2 % жиру, 4—7 % золи. в ячмінній — 33 кормові одиниці і 1,3 кг перетравлюваного протеїну.
А як її використовують наші партнери пайовики, ми запитали у них. Хтось тримає вдома живність, а це гарна підстилка на зиму, дехто годує нею тварин, особливу ячмінну із задоволенням споживають кози, вівці та корови.
А ще солома – це добра мульча для рослин, вона затримує вологу та захищає ґрунт від висихання, заодно зберігаючи корисні мікроорганізми. У одному із сіл нам розповіли, що вона будівельний матеріал для внуків, які замість будиночка на дереві залюбки влаштовують собі будиночок на тюках, благо у нього можна багато чого встромити. Дівчатка плетуть із довгих соломинок прикраси: браслети, капелюшки та шпильки для волосся і навіть викладають соломою картини.
Наші адміністратори цьогоріч побували у багатьох селах, тому маємо світлини усміхнених людей поруч з тюками, тож ми відкрили ще один спосіб їх використання, вони здатні викликати усмішку навіть у непрості часи.