ЖНИВА ПШЕНИЦІ, ЯК ПРИКЛАД СТІЙКОСТІ
Жнива завжди були випробуванням для аграріїв. Не даремно їх називають гарячою порою, битвою за хліб. А жнива під час повномасштабного вторгнення і поготів.
Для аграріїв є чотири суттєві ризики: постійні нічні шахедні атаки, коли будь-якої миті на поле може впасти дрон, а значить, є ризик пожежі.
По-друге, зловорожі сусіди не тільки кошмарять міста та села, а ще й розкидають пастки, які будь-якої миті можуть зірватися, значить є ризик поранень людей, а це для нас найважливіше.
По-третє, аграрії відчувають суттєвий дефіцит робочої сили, бо не секрет, що значна частина механізаторів водить зараз зовсім інших коней.
А по-четверте, природа саме зараз вирішила продемонструвати, хто в домі хазяїн. І як примхлива панна із казки «Дванадцять місяців» раптом захотіла підсніжників у лютому, а в травні добрячих морозів, аж до восьми градусів. От і вийшло, що цьогорічний травень був на найхолодніший за два останні десятиліття; температури були на 4–6°C нижчими за норму, а часті заморозки затримали вегетацію.
Але аграрії вони на те і майстри, щоб усі недоліки передбачити заздалегідь. Уже давно, як тільки пшенична почала повіти, були організовані нічні чергування, із постійним відстеженням стану полів.
Вранці обов’язково проводився обліт дронами територій, над якими вночі щось літало.
Підприємство належить до об’єктів критичної інфраструктури та насамперед бронювали тих, хто має забезпечити продовольчий компонент життя.
Єдиний, з ким не вдалося домовитись, це природа. Але і тут ми маємо певні преференції. Багато років поспіль вносимо на поля органіку, покращуємо бонітет ґрунтів, вводимо сівозміну, використовуємо передові технології, тільки висококласну техніку і не втомлюємось навчатися. Кожен хліборобський рік – це можливість ще раз проаналізувати досягнення і знайти вузькі місця в роботі. Та і зимовий час аграрії використовують для навчання.
А ще жнива це завжди про злагоджену командну роботу, максимальну залученість до процесу усіх підрозділів і служб, мобільність і оперативне керівництво. Саме тому кожну годину хлібороби використовують на повну. Комбайнери на полі ще удосвіта, перевіряють машини й чекають допоки жагуче літнє сонце вип’є рештки нічної роси із рослин. Близько 9-10 ранку уже мчать навперебій, щоб максимально зібрати пшеничку.
Навіть на обід всього кілька хвилин, бо пора гаряча, треба встигнути допоки хтось із комбайнерів не скаже, що жатка не йде, значить стебло відвологло і час зупинитись, щоб не мати втрат урожаю.
А тут ще і погода взялася доводити, що якщо захоче, то може видати місячну норму дощу саме тоді, коли аграрії спішать забрати із поля пшеницю. Тож відразу і вологість підвищилась, і класність понизилась, і якість зерна просіла, благо, що наша пшениця використовується на корми, тому фуражна нас також влаштовує. А дощик якраз по ділу до посівної ріпаку.
За день-два уся пшениця уже буде в коморі, а «Нива Переяславщини» візьметься за нову роботу – посівну ріпаку, а ці непрості жнива стануть ще одним доказом того, що людська праця, єдність і робота на результат, стійкість і віра в людей обов’язково дадуть результат.