НАЙДАВНІШЕ ПОСЕЛЕННЯ ПРИІРПІННЯ ТЕПЕР З «П’ЯТАЧКОМ»
Українці завжди мали особливе ставлення до води. Коли «щука-риба хвостом лід розіб’є» - починається весна, а ще «Без води й не туди й не сюди».
Вода – має цілющу силу, вона може зняти "уроки й пристріт", змити хворобу, понести до моря печаль, привести до судженого. Вона буває живою та мертвою, вона – предмет поклоніння і загроза у лихих руках, тому і річки здавна були осередком, обабіч якого гуртувалися люди, виникали поселення. Так і довкола річки Ірпінь склалася ціла конгломерація – містечка, села та поселення. Одне із таких відтепер стало близьким і рідним для нас, тому запрошуємо разом із нами заглянути до чудового Бишева, села, що у Фастівській громаді на Київщині.
Саме його деякі дослідники називають одним із найдавніших поселень Приірпіння, бо засноване ще у п’ятому столітті до нашої ери. Правда, було знищене монголо-татарами і відродилося аж у 1509 році. Але і цей вік – поважна дата, як-не-як - 516 років!
Походить назва села чи то від давньоруської «бяше», «бяшити» — «він був», чи то від слів «бій», «ішов» — Бишів. Однаково поважно ставимося до обох, а нинішнє невелике село було колись пожалуване Магдебурзьким правом. Тут була вольниця козацького Війська Запорозького, а вітри історії не раз легковажно крутили ним наче флюгером у різні боки, тож був Бишів і польським, потім належав власникам старовинного роду київської шляхти, був у Пилипа Орлика, у селі перебували Данило Виговський і Павло Тетеря, так що невеличке село було і прихистком кількох запорізьких Гетьманів.
Пережив Бишів і Першу, і Другу світові війни, перебуваючи в окупації, пізніше був навіть районним центром. Сучасна війна пройшлася по селу ракетними та бомбовими ударами та залишила зруйнований центр, на який з висоти часу та простору поглядає вціліла скульптура Тараса Шевченка.
Нині Бишів оговтується від пережитого, працює, воює, донатить, молиться і тримається, бо треба жити далі. Треба виховувати дітей, ростити хліб і відбудовувати зруйноване.
Відтепер і ми стали частиною цього чудового поселення, славетного, давнього і юного водночас, активного, трудового і творчого, і немало цьому радіємо.
«Нам подобаються такі робітничі поселення, бо вони живуть із нами в одному ритмі. Так само сотні людей поспішають вранці на роботу, щоб завдяки їй з’являлися нові товари, виростали нові будинки чи надавалися послуги. Ми ж своїм призначенням і справою життя обрали – годувати людей, виробляти харчі до їхнього столу. Це особлива місія — дуже відповідальна і навіть, я б сказав, - почесна, бо своїми виробами ми даруємо не лише приємність, але і користь, насичення і додаємо особливого, м’ясного смаку життю. При цьому пишаємось тим, що продукт торгової марки «П’ятачок» контрольований на кожному процесі свого виготовлення – від першого колоска у полі і до появи смаколика на вашому столі. Переконані, що наш заклад додасть селу шарму, смаку і стане невіддільною частиною життя громади», - зазначає фінансовий директор компанії, куратор напрямку м’ясопереробки та торгової марки «П’ятачок» - Олександр Кучер.
Запрошуємо і вас відвідати наш осередок смакоти у селі Бишів на вулиці Київській, 50А. А вашими гідами у цьому царстві м’ясних ласощів стануть наші господині – Єлизавета Сайчук та Надія Савіна. З восьмої години ранку до восьмої вечора щоденно, у неділю до 19.00 чекаємо на вас у «П’ятачку». Заходьте, у нас є все – від охолодженого м’яса, широкої лінійки гриль меню і до різноманітних ковбас та м’ясних делікатесів. Ми вирощуємо усе самі, тричі на тиждень завозимо свіжі вироби і завжди маємо чим вас порадувати. Переконайтесь!
А мешканцям найдавнішого поселення Приірпіння зичимо: з роси вам і води, дорогі земляки!