ІЗ СОТЕНЬ «ДЯКУЮ» СКЛАДАЄТЬСЯ ЛЮДСЬКЕ ЩАСТЯ
Хоча День «дякую» світ відзначає посеред зими – 11 січня, але для нас він у розпал літа. Знаєте, так буває, що багато людей одночасно хоче виразити тобі вдячність.
Здійснювати благородні вчинки чи надавати благодійну допомогу – то взагалі дуже приємно. І не тільки для того, хто отримує допомогу, але і для тих, хто її надає. У цьому ми сотні разів переконувались, коли ремонтували садочки, робили укриття, відновлювали медичні заклади, реконструювали церкви, але особливо, коли відвідували вдома наших добрих друзів – учасників акції «Пакунки добра».
«Ідея підтримати людей та допомогти продуктовими наборами, з’явилася у власника компанії Олександра Мостіпана якраз, коли світом «гуляв» коронавірус на початку 2020 року. Тоді керівництво компанії бачило, як складно живеться літнім людям, особливо тим, хто залишився одиноким на цьому світі, хто втратив рідних, тож було ухвалено рішення підтримати їх хоча б продуктами. Акцію вирішили проводити щомісячно, а перелік людей цієї категорії надали старости сіл. Думали допомагати, допоки ситуація не покращиться. Так склалося, що після коронавірусу розпочалося повномасштабне вторгнення, тому навіть без обговорення продовжили це робити. Загалом взяли під свою щомісячну опіку 175 людей.
За цей час ми познайомились, чули сотні розповідей про непросту долю, часом від цих зустрічей залишалося на душі відчуття тривоги за стареньких, часом відчуття гордості за силу духу і стійкість земляків, часом дивувалися людській самопожертві і любові, з якою діти доглядають за своїми батьками – терпляче, віддано, без нарікань.
Тому усе це надихає нас робити цю справу і надалі, ми розуміємо, яка велика потреба у людей в цьому, якими необхідними кожному є наші пакунки», - зазначає директор Благодійного фонду «Ниви Переяславщини» Анатолій Єшенко.
Цього разу пакунки розійшлися по 12 селах семи громад. А наша дорога привела до Студеників та села Козлів. А склала нам компанію Тетяна Ковалівська та водій підприємства Сергій Нізов.
І це був справжній день «дякую». Саме такими словами ще з порога нас зустріла Любов Григорівна Жуль. Вона прожила насичене трудове життя і добре знає кожного мешканця села, бо працювала головним бухгалтером Козлівської сільської ради.
Надзвичайно скромна і сором’язлива, вона всіляко протестує проти фото, але просить виразити вдячність усім, хто причетний до цієї благодійної акції.
«Уявляємо, яка то праця вкладена у кожному пакуночку, бо хтось відразу має виробити цю тушкованку чи паштет, хтось повинен десь закупити усі ці крупи, макарони, цукор, олію, хліб, печиво і булочки, хтось має акуратно спакувати все. Ми щоразу бачимо, як любовно хтось усе це склав, щоб не зім’ялося, хоча не знаємо цих людей. Ми розуміємо, що цей пакуночок стає лише дорожчим, тож хтось має все придбати та ще і привезти. Співробітники «Ниви» завжди уважні до людей, я пайовик, тому дякую усім, хто працює на нашій бригаді у селі Козлів – Віталію Трохименку, дівчатам, водіям та різноробам, які привозять і пакунки, і зерно, завжди з повагою до нас, старших, хоча що ми вже можемо помогти господарству, а люди шанобливо і терпляче вислуховують і підтримують», - зазначає Любов Григорівна.
Галина Федорівна Луценко говорить про важку роботу, до якої прийшла ще у 15 років – порала курей, потім телят, працювала з 20 років у ланці, тяжка робота викликала немало проблем зі здоров’ям, тож пішла працювати санітаркою, аж 26 років, нині чекає фельдшера – Миколу Пилиповича, щоб зробив укол, бо ноги не слухаються, а без пакуночків взагалі була б біда, тому її «дякую» долучається до загальної скарбниці.
«Ви тільки напишіть обов’язково подяку Мостіпану, - каже ще одна наша давня знайома зі Студеників Софія Гейченко. Я не можу йому сказати, бо де я його зустріну, а дуже хочеться, щоб Бог віддячив цій чудовій людині добрим здоров’ям та процвітанням його фірмі, бо кому ми потрібні… А тут така людина, а нас поважає і підтримує. І всім, хто у «Ниві» працює, передавайте поклін. Велику ви справу робите, бо тяжко лишитися самому, а тут ніби ти й не один, бо сотні людей потурбувалися, щоб цей пакуночок до тебе дійшов. Ви ж тільки гарненько напишіть, нікого не забудьте!».
Отож, виконуємо волю наших підопічних і офіційно дякуємо усім, хто докладає рук до цієї акції. Тим, хто вигадав ідею і втілює її вже п’ять складних років, тим, хто виготовляє і закуповує продукти, хто пакує і розвозить, хто рахує і платить, тим, хто причетний до цієї частинки благодійності.
Від усіх наших підопічних лише одне бажання – миру Україні і нехай сотні щирих «дякую» перетворяться на справжнє людське щастя.