ДАЮТЬ НАДІЮ ПОШМАТОВАНІЙ ВЕСНІ
Весна пахне надіями… Жодна інша пора року не породжує такий політ мрій і сподівань, як весна. Щойно землю обіймуть перші сонячні промінці, прокидається разом з ними оптимізм.
І ніби то немає для того реальних підстав. Нічні тривоги загрожують новими небезпеками, а світ явно перебуває у стані турбулентності, але зернятко надії уже наповнене людською любов’ю, сподіваннями на тепло та мир і готове лягти у благодатний ґрунт майбутнього. Людська метушня і підготовка до посівної тільки зміцнює цю віру.
Гуркочуть у полі трактори, тягнуться вервечкою до ріллі машини, навантажені провісниками урожаю, – різноколірними насінинами, які чиясь дбайлива рука забезпечила усім необхідним, доглянула й обробила, щоб передати у руки хліборобам.
Аграрії вже знудились без справжньої роботи та готові піднести цю пошматовану війною весну до висоти зародження нового життя. Є у цих перших днях посівної якась особлива магія. Навіть завжди галасливі сіячі говорять поважно, тихенько, ніби бояться сполохати цю мить, коли до ложа землі лягає насінина.
Ця першість завжди за ячменем. «Нива Переяславщини» сіє його багато років поспіль, воно і не дивно, бо це багатопланова продовольча культура, а Україна за виробництвом ячменю посідає третє місце у світі. І що вже тут казати, для поросят – це основний злаковий компонент у відгодівлі. У складі комбікормів ячмінь (очищений від плівок та ості) може займати до 70-75%. І хоча це традиційна та дуже давня культура, у вирощуванні вона зовсім не є простою.
Про його таємниці й особливості посівної нам розповість агроном Олександр Маковський. У «Ниві Переяславщини» він працює уже 12 років, відразу після інституту. Правда із невеликою перервою, бо у березні 2022 року добровольцем пішов захищати ці поля, ці простори, рідну землю від ворожої навали. Але хліборобське ремесло, воно у тебе в крові. У нього серед побратимів навіть псевдо було – «Агроном»!
Серйозні поранення не дали воювати далі, але він віддав боротьбі всього себе. Людина зовсім мирної професії стояла разом з побратимами за звичайне право жити на своїй землі, за можливість забезпечити майбутнє власним дітям. Його досі тягне до хлопців, він зрозумів ціну чоловічого братства і справжньої відваги, він досі їде то допомогти з автомобілем, то привезти домашніх смаколиків.
Важкі поранення даються взнаки, як жартує Саша, тепер так просто через рамку не пройдеш, потрібна довідка, що це дзвенить залізо в тобі. Можливо, тому кажуть, що українці залізні і все витримають…
Це його перша посівна ячменю після демобілізації. Досвідчений агроном каже, що треба спішити, хоч зазвичай ячмінь сіють у кінці березня, але у ґрунті замало вологи, вона є тільки у верхніх шарах.
«Намагаємось створити для насіння максимально сприятливі умови. Сподіваємось, що підуть дощики і зерно встигне насититись вологою, а потім ці кілька морозних днів змінить весняне тепло і тоді вже рослини підуть у ріст. Ми зробили для цього усе необхідне. Поле підготовлене ще з осені, разом з насінням кидаємо добриво. Сорт «Себастьян» - високоврожайний середньостиглий данський гібрид, який себе неабияк показав, тому сподіваємось, що і цьогоріч не підведе.
Працівники молоді, але дуже стараються – Владислав Недосєко та Євген Потапенко», - коментує посівну аграрій, любовно зминає у руках ґрунт й показує, що земля тримається грудкою, значить волога ще є.
Петро Бабенко підвозить зерно та добрива, на навантажувачі Сергій Красюк, різнороб – Олександр Тоцький – такий невеличкий підрозділ, який виконує майже бойові завдання на продовольчому фронті під командуванням бувалого воїна Олександра Маковського, а всі вони разом дарують надію цій пошматованій війною весні!