МАЄМО ПРИЧИНУ ВІРИТИ В ДОБРИХ ЛЮДЕЙ
Вірити в людей складно, значно складніше, аніж вірити у Бога… Особливо тяжко, коли навколо стільки лиха, коли навала, яка суне із лютою ненавистю, готова нас знищити до тла, теж за подобою – люди. Але як нам жити без віри?!
Десь там, у холодних окопах, на передньому краї оборони стоять наші хлопці, чиїсь сини, брати, батьки... Як без віри? Як їм без віри у побратима, медика, командира? Як без віри в те, що їх батьки десь там на Вінниччині чи Закарпатті не залишилися самі, що знайдуться добрі люди і підтримають, і допоможуть, допоки син за них воює.
Сьогодні кожен українець важливий. Попри те, де він, чим займається і скільки йому років. Тому що від зусиль кожного залежить майбутнє нашої держави й те, чи взагалі воно буде. У тилу ми повинні підтримувати нашу армію, щоб залишатися тилом, а не стати лінією фронту.
Ми маємо вагому причину вірити в добрих людей. Насамперед тому, що самі багато років поспіль допомагаємо одиноким людям у різних селах і різних громадах. Ще одне підтвердження цьому ми отримали у селі Русанів. Так склалося, що заїхати саме у цю частину села із фотоапаратом не доводилося із початку повномасштабного вторгнення. Зазвичай із доставленням продовольчих наборів можуть і самостійно впоратись наші адміністратори та агрономи, але дуже вже кортіло зустрітися зі старими знайомими, тож прямуємо на зустріч разом із директором Благодійного фонду «Нива Переяславщини» Анатолієм Єшенком. Поруч зі старостатом нас зустрічає староста села – Юрій Анатолійович Костира.
Русанів відіграв особливу роль на початку повномасштабного вторгнення. Розташоване за 30 кілометрів від Броварів, село зупинило наступ російських військ на Бровари та Київ. Навесні 2022 року Русанів опинився на першій лінії оборони. Окупувавши сусідню Перемогу, росіяни активно випалювали село. Околиці Русанова рясно накривали градами й знищували будинки.
«Під час збройної агресії постраждало 212 будівель, - зазначає староста села Юрій Анатолійович. Повністю знищено 46. Це четверта частина села. Дякую місії польській та американській, які надали житло тим, хто опинився на вулиці. Рік тому розпочала роботу державна Програма єВідновлення, за нею держава відшкодовує до 500 тисяч гривень на відновлення житла, тому люди починають уже отримувати кошти на відбудову».
Олександрі Олександрівні Каленченко 89, 50 років вона працювала вчителькою, їй було шість років, коли почалася Друга світова війна, Ту вона не пам’ятає, цю - не забуде довіку. «Будь проклята війна, - каже бабуся. Хата зруйнована вщент 9 березня росіянами. Ми сиділи у погребі, бої точилися навколо, аж чорно було. Сосни з лісу лежали у дворі. Ворота були зверху на хаті. Росіяни відступали. Снаряди рвалися за кілька метрів від погреба, було б і нас засипало там».
Нині поруч зі зруйнованою садибою – новий модульний будинок, допомогли благодійники.
Анатолій Іванович Мазніченко теж живе у вагончику, який надали благодійники з Польщі, бо його хата згоріла вщент. Він лагодить годинник. «Відстежувати час дуже важливо, час – це історія, - каже дідусь». Сидіти без роботи ніяк не може, ходити важко, але ремонтувати руки, які не звикли байдикувати, ще можуть. Через хвіртку його садиби видно новий вагончик, так через жахіття війни проростає ще одна причина вірити в людей.
Загалом благодійну допомогу від «Ниви» у Русанові отримують 20 мешканців, всі дякують за пакуночки, і кажуть, що війна не вбила у них віру в людей, навпаки, це час, коли проявляються найкращі людські якості, Русанів ще раз довів це.