Випуск 52
ПАЙОВИКИ БУДУТЬ ІЗ ЗЕРНОМ
Осінь не лише гарна господиня, не лише джерело натхнення для поетів, вона ще й комірниця, що завбачливо наповняє збіжжям господарство, аби вистачило й людям і тваринам на велику холодну зиму. Тому і повняться садиби купками дров, ящиками яблук, мішками із зерном.
«Одним із завдань нашої співпраці з пайовиками є допомога у придбанні зерна, вирощеного підприємством.
У перші роки роботи «Ниви Переяславщини» натуральна форма оплати використовувалася частіше. З кожним роком пайовиків, які хочуть отримати збіжжя, меншає, воно і не дивно, населення у сільській місцевості стрімко старішає, все менше домогосподарств тримають корів та свиней. Однак птицю досі розводять, тому попит на зерно завжди є.
Найтривожніший час був саме на початку повномасштабного вторгнення, почали ходити чутки, що розрахунки будуть проводитись лише у натуральній формі. Однак жодного такого випадку у нашій практиці не було. Навпаки, у перші місяці коли було складно з готівкою, ми йшли навіть на те, щоб забезпечувати м’ясом пайовиків у рахунок орендної плати. Але змогли вчасно виплатити орендну плату і забезпечити потреби селян в агропродукції, бо розрахунки з пайовиками це завжди прерогатива для компанії.
Мало того, сім років тому підприємство придбало спеціальну машину і сформувало бригаду, яка пакує уже очищене зерно у мішки та відповідно до заявок орендодавців розвозить по домівках.
У нашому регіоні ми це зробили одними із перших. Не секрет, що це немалі кошти для підприємства, але ми йдемо на це, бо стосунки з партнерами повинні бути цивілізованими. А ми намагаємось створити максимально комфортні умови для пайовиків.
Розуміючи, що більшість із них люди літнього віку, наші працівники заносять мішки до підсобних приміщень. Традиційно пайовики отримують зерно пшениці та кукурудзи на свій вибір. Відомості щодо потреби збирають наші адміністратори по селах. Наразі повністю забезпечили запити щодо пшениці. Тим же, хто потребує кукурудзи, збіжжя буде завезено пізніше після завершення жнив та очищення зерна», - зазначає очільник земельного відділу Олександр Бутович.
Подивитись на процес отримання зерна їдемо до Семенівки. Там адміністратором працює активний і невтомний Іван Петрович Тихий. Він у селі знає кожного і може розповісти, хто потребує зерна.
«Аякже, - каже Іван Петрович, - чому ж не брати зерна, коли воно чистеньке, провіяне, як золото. От і беруть люди, треба ж чимось годувати живність. Всього у Семенівці сто пайовиків, 22 особи взяли пшеницю, усі різну кількість. Хтось купує, щоб допомогти дітям, вигодувати якусь курочку чи качку. Є такі, що і по півтори тонни беруть. Багато питають, щоб засіяти город, бо сили обробляти немає, а діти не наїздяться, а щоб не заростав, треба щось сіяти.
Зерно привозимо кожному під хату, допомагаємо занести, куди скажуть. На кукурудзу записується ще більше людей, ніж на пшеницю, її ж можна змолоти на дерть і вигодувати худобину».
Машина ще тільки на початку вулиці, а сусідки уже одна одній переказують: «Зерно везуть!», - значить попри засушливий і несприятливий рік, попри війну та атаки шахедів, Україна живе і буде з хлібом, якого вистачить і на посів, і для годівлі тварин, і для пайовиків.