ОСІНЬ, ДЕ МИНУЛЕ СХОДИТЬСЯ З МАЙБУТНІМ
Для художників осінь – то яскрава палітра фарб і чудові моменти для натхнення, для поетів – невичерпне джерело нових творів, а для аграріїв – пора найбільшої концентрації сил і нервів, найнапруженіший період усього хліборобського року. У осінньому кошику достатку недоспані ночі, натруджені дні, постійна боротьба за урожай, а ще це час, де минуле зустрічається з майбутнім.
Бо саме восени на сусідніх полях сходяться воєдино такі протилежні аграрні процеси. Доводиться збирати урожай нинішній і водночас уже дбати про врожай майбутнього року.
Снують комбайни на ланах пізніх зернових та технічних культур, а на нивах поруч завершувалася осіння сівба, розкидається органіка, мінеральні добрива, підтримуються зелені парасольки ріпаку, ореться земля під пшеничку та готується поле на зяб. Не є винятком із цього замкненого кола польових робіт і нинішній рік із його непростою воєнною осінню. Бо хоч і клекоче у південних степах та між донецькими териконами й шахтарськими селищами полум’я війни, розпалене лихим сусідом, на наших полях треба і комбайнам жнивувати, і гноєрозкидачам снувати, і плугам орати.
Почалася наша мандрівка із минулого в майбутнє із сої. До одного із полів агронома Миколи Остапенка приїжджаємо із молодшим колегою Єгором Хмаріним. Спека стоїть справжня літня, вітер колише сухими стеблами сої, вони вижили, вистояли й готові віддати все, чим багаті.
«Соя, як молода дівка, яка так і не дочекалася старостів. Якраз коли цвіла, вдарило тепло за 37, тому навіть цвіт згорів. Рік для неї був непростий, однак є і плюси, - жартує агроном, - сушити не треба, затрат не буде. Але урожай нормальний, думали, що буде гірше, як по цьому рокові судити. А щоб убезпечитись від негараздів, треба сіяти всього потроху», - каже Микола Остапенко.
На полі снують комбайни, за кермом змінюються досвідчені комбайнери - Валерій Вітер, Євген Король, Ігор Смовський, Вадим Шевчук. На бункеронакопичувачах Віталій Бабенко, Микола Харченко. Перевозять сою Анатолій Томілович, Анатолій Черкаський. Чергують на полі Валерій Зражевський та Іван Остапенко.
На сусідньому полі уже хазяйнує майбутнє – сіють пшеничку. Але попереду поле задискували Микола Ковалівський та Олексій Маслов. Добірне зерно пшениці та добриво завантажили Микола Барабаш та Володимир Довгорук. Перевезли все Євгеній Єфіменко Сергій Нізов. Проводив сівбу Богдан Мислик.
А через дорогу оре полечко Василь Кудлюк, ми завинили перед ним, тож на кілька хвилин зупиняємось, щоб погомоніти. Тракторист каже, що ореться тяжко, раніше дощів було більше.
«Я скирдував із 16 років, Навіть першим був на жнивах, отримав від голови пляшку шампанського та барана. Торік було важко, а тут ще гірше, бо сухо та й на душі важко, Зараз усім важко, у мене два брати на війні. Один із 2022 року, інший із 2024 року, обидва добровольцями. Пройшли Донецьк, Курахів, то їм там значно важче. А сіяти треба, бо тил підтримує фронт, вони воюють, я орю землю», - каже тракторист. Про трактор відгукується позитивно, бо обидва з напарником про нього дбають. Про свого напарника Володимира Миронова, каже, що із ним просто поталанило: механізатор тямущий і людина гарна.
Отака у нас вийшла мандрівка осіннім полем, дорогою із минулого у майбутнє. Нехай воно буде переможним для України та урожайним для хліборобів.