ПШЕНИЧНИЙ ОКРАЄЦЬ ПАХНЕ ТРИВОГОЮ
Той, хто хоч раз із нетерпінням дожидав допоки мама чи бабуся витягнуть із печі духмяну пшеничну паляницю, зрозуміє нас із півслова. Немає у світі запаху, який був би приємніший для українця. Буханець пахне літом, сонечком, дощиком і маминими руками. А наша велика українська паляниця два крайні роки пахне також тривогою.
І не тільки тому, що ворог залишив по всій Україні чорні мітки на полях, і не лишень через те, що всіяні ниви не пшеничкою, а снарядами, але і, тому що ці роки були неспокійними для хліборобів.
Бувалі аграрії відзначають, що не пам’ятають настільки складних років для цієї культури. Озиму пшеницю, а саме її вирощують на полях компанії, минуло річ довелося сіяти пізно - не давали дощі. Посіви заходили в зиму слабкими, температурний режим не давав рослинам розкущитися. Деякі рослини заходили у фазі 1- 2 листочків. Тому щойно з’явилися на землі перші проталини, посіви підживили по мерзлоталому ґрунту.
«Цей рік був дуже складний щодо погодних умов. Весна була рання, але при цьому з великою кількістю опадів. У квітні дощу випало значно вище норми для нашого регіону. І всі наступні місяці були температурні гойдалки. До збирання прийшли готові до всіляких несподіванок, бо маємо значний аграрний досвід. Але природі знову вдалося нас здивувати.
Зазвичай починаємо молотити на Петра і Павла, а тут якраз зарядили дощі. Поля компанії розташовані у п’яти територіальних громадах Київщини, тому є місця, де земля, хоч на хліб намазуй, а трапляються болота та пісок. Отож і підходи до збирання у нас різні.
Однак цьогоріч доводилося і техніку тракторами витягати й стояти у полі, очікуючи погоди.
Але кожну погожу днину використовували для жнив. Тому у нас перша декада серпня, а до завершення збирання ранніх зернових ще далеко. Майже завершено збирання ячменю, а от над пшеничкою треба ще потрудитись. Наразі якістю зерна ми задоволені, тим паче, що нас не турбують питання його наступних продажів, бо головна мета вирощування – це використання на корм тваринам, а для цього якість зерна нормальна. Теплої літньої днини сохне пшеничка швидко, так що і вологість не понаднормова, і зайвих затрат на сушіння не буде.
Техніка працює, люди у полі, і все було б добре, якби не клята війна. Вона додає тривоги до нашого життя, а зі своїми хліборобськими завданнями ми впораємось», - зауважує очільник аграрного напрямку компанії Станіслав Кошіль.
На полі у Положаях молодий агроном Єгор Хмарін спостерігає за кожним новим бункером комбайна, перевіряє, щоб пшеничка була зібрана акуратно, бо до хліба треба ставитись душевно. Навіть найменшу можливість використовують аграрії, щоб прискорити процес збирання. Тут-таки працює тюкувальний прес, машини відвозять сухі тюки до солом’яних котелень на комплексах чи до виробничого майданчика у селі Переяславське. А слідом йдуть трактори, готують ґрунт до посіву ріпаку, бо попри тривоги знову час сіяти.