#25РАЗОМЗНИВОЮ ВАСИЛЬ ЛЕСЬ: 25 РОКІВ, ЯК ОДИН ДЕНЬ!
Зовсім скоро Група компаній «Нива Переяславщини» відзначатиме ювілей – 25 років із дня заснування. Це були 25 років праці, пошуків, знахідок, досягнень і успіху. Це були роки великого будівництва, коли один за одним логічно й органічно додавалися нові напрямки роботи компанії, щоб вирости у самодостатній і потужний організм.
Сьогодні навряд чи можливо відтворити кожен день цього зростання, але сьогодні точно можна сказати, що створили «Ниву» роки невтомної праці, мудрість і натхнення власника компанії Олександра Мостіпана і люди. Команда, яка формувалася і викохувалася роками та крок за кроком створювала сьогодення компанії. Саме їм присвячена нова наша рубрика – #25РАЗОМЗНИВОЮ.
Головний бухгалтер Групи компаній «Нива Переяславщини» знає про «Ниву» все і навіть більше. Саме він був одним із тих, хто став поруч з Олександром Олексійовичем Мостіпаном у далекому 1998.
Про свою роботу Василь Михайлович Лесь розповідає і постійно усміхається: спогади один за одним нанизуються на вервечку пам’яті, як намистини. Важкі будні, труднощі, непорозуміння – геть стерлися з пам’яті, залишилися лише теплі думки про справжню чоловічу взаємовиручку, повагу, спільну працю.
На «Ниву» молодий бухгалтер потрапив із колгоспу «Помоклі», куди разом із дружиною приїхали після розподілу в інституті, хоча сам він родом із Черкас. Одружилися там-таки, будучи студентами. Оксана Анатолівна – теж бухгалтер. Багато років ідуть пліч-о-пліч. Він працює головним бухгалтером, вона - заступником. Таке у цій царині буває рідко, бо робота непроста, відповідальна і дуже мобільна: ні дня без змін законодавства. Але цей чудовий тандем уміє поєднувати зібраність, чіткість і відданість справі.
Саме Василь Михайлович реєстрував «Ниву Переяславщини» 5 березня 1998 року. Згодом директор, який брав його на роботу, звільнився, а він на слова Олексійовича: «Вася, я хочу, щоб ти лишився», - відповів згодою і вже 25 років веде компанію бурхливим морем цифр і звітів.
« Перші роки були непрості: починали із послуг. Купили два трактори Massey Ferguson і взялися орати та сіяти.
Про успішність сільського господарства тоді ніхто і не думав, але Мостіпан повірив у цю справу і своєю вірою запалив сотні людей. Чого тільки не робили у той час, працювали 24 на 7.
Колгоспи занепадали, земля стояла не орана. Бур’яни були такі, що здоровенного трактора через них не видно було. Тому і не дивно, що люди сумнівалися, що із землі може бути якийсь толк, а пайовик отримає прибуток.
Олексійович тоді сам їздив на кожне зібрання, переконував, обіцяв, що будемо платити та жодного разу обіцянки своєї не порушив. Першу культуру сіяли майже літом, це було просо. Потім працювали із бартерними операціями. Було таке, що трудилися і 31 грудня весь вечір і Новий рік зустрічали майже на роботі. Але це було дуже дружно і весело. Разом зі мною бухгалтером тоді ж почала працювати Світлана Левчук. Згодом орендували перші паї у селі Стара Оржиця Згурівського району, посіяли, зібрали, розрахувались за паї й люди нам повірили.
Якраз колгоспи почали розпадатися і ми поступово взяли в оренду у людей землю ще у трьох селах Згурівщини: Вознесенське, Нова Оржиця, Любомирівка. Десь викупили майнові паї й так утворилися наші перші тракторні бригади. Купували перші трактори ХТЗ, набирали механізаторів.
Наш подальший розвиток - то заслуга Олександра Олексійовича: його уміння аналізувати та відчувати, яким має бути напрям руху. Уже за два роки ми не тільки вирощували зерно, але і сушили його, стали акціонерами «Переяславського ЕКХП».
А якщо у тебе є зерно і завод із виробництва кормів, то закономірно, що треба розвивати тваринництво. Так з’явилося свинарство, а компанія виросла до лідера тваринництва України. Перший комплекс будували ще фірми-підрядники зі Світловодська та Сум. А вже із другого комплексу Олександр Олексійович побачив, що для цієї справи краще мати власний будівельний підрозділ.
Зараз навіть не віриться, що позаду такий шлях… Колись на підприємстві було всього три бухгалтери, нині - ціла бухгалтерія, 58 працівників, які ведуть кожен свій напрямок».
Розмова із Василем Михайловичем була б не повною, якби не згадати його улюблені слова: «Нехай будуть здоровими та щасливими наші пайовики». Нинішня «Нива» почалася з орендованої землі, першого паю. Земля дає зерно, воно першооснова всього. А далі – то велика праця, а час, наповнений роботою, минає швидко і ці 25 років пройшли, як один день.