НА ПОЛІ ЗАВЖДИ ДВА АГРОНОМИ
Кілька місяців тому у нас виникали серйозні сумніви, чи зможуть взагалі на деяких із наших полів працювати комбайни. Довколишні села потерпали від війни. Якісь ділянки війна зачепила тільки краєчком, десь залишила свої металеві сліди, а деякі чули вибухи ворожих снарядів і озивалися болісним стогоном.
Але немає такої біди, яка могла б завадити аграрію вийти у поле, тому крок за кроком перевірили поля піротехніки, обстежили кожен сантиметр всевидячі дрони і пройшли своїми ногами агрономи, щоб потім віддати у роботу комбайнам.
Нині пшеничка, взявши усі соки від землі, напившись вдосталь сонячного тепла уже готова порадувати хліборобів усім, чого надбала за багато місяців, тому снують полем комбайни, у черзі за зерном нового урожаю стоять машини і дбайливо навантажуються бункери накопичувачі.
«Кожні жнива особливі, немає двох подібних. Здається добре знаєш поле, забезпечив гарних попередників, техніка підготовлена на відмінно, механізатори машини люблять і справжні аси, а тут погода вносить свої корективи. От ходиш біля поля, як біля дитини. Дивишся, щоб нічого не пропустити, вчасно підживити і врятувати від хвороб, а потім ще встигнути вихватити сухенькою пшеничку. На наших полях і війна побувала, і негода, і буревії, але зиму ми перенесли нормально. Весна була холоднувата, та пшеничка пережила усі незлагоди добре і тепер кожну секунду використовуємо, щоб зібрати збіжжя. Результатом поки що задоволені, головне устигнути поміж краплинами дощу зібрати вирощене, – каже господар поля Анатолій Анатолійович Чорнобай, агроном СТОВ «ІТАЛ ІК».
Зараз дощиком навіть не пахне, комбайни молотять, насилу вдається зупинити комбайнерів для фото, бо всі розуміють, що сьогодні у них справжня битва за хліб. «Відвоювали у ворога, відвоюємо і у негоди», –-кажуть комбайнери: Валерій Вітер, Василь Зінченко, Євген Король, Микола Рудзиган, Дмитро Харченко, Юрій Чужа. Готові прийняти золоте зерно водії Анатолій Андрієнко, Олексій Калініченко Леніж Скринник, Станіслав Скринник, Володимир Гончар. Бункеронакопичувач Віталій Терещенко прагне перевезти зерно від комбайна до машини, а Микола Третяк чергує на полях і береже їх від вогню.
Жнива – то пора, що завжди наповнює серце радістю, особливо приємно, коли сонце, й зерно так і проситься до комбайна, а ще поруч походжають лелеки. То про них кажуть, що на полі – два агрономи – людина і птах. Обоє знають ціну хліба, обоє думають про майбутнє: дітей і Україну. Тому Україна буде із хлібом!