#25РАЗОМЗНИВОЮ ТЕТЯНА ПШЕНИЧНА ПРО ХІМІЮ РОБОТИ І ЖИТТЯ
У нашому житті часом так химерно переплітаються бажання, очікування батьків, наші власні мрії, що здається це було не з тобою і не в цьому житті. Але минають роки і її Величність Доля все розставляє на свої місця і тільки тоді стає зрозуміло, що у всьому є якийсь вищий задум Творця, і, можливо, уся наша життєва подорож є дорогою до самого себе…
Вона вважає себе щасливою людиною, бо має трьох діточок, коханого чоловіка, улюблену роботу, дім, про який мріяла, і сотню таких милих серцю дрібниць. А ще сотню хобі, бажань і веселу вдачу, за якою ховається вразлива душа і відкрите до людської любові серце.
Вона – це Тетяна Пшенична і сьогодні рівно 33 роки її роботи на «Ниві Переяславщини».
ЇЇ доля мала скластися зовсім інакше, бо батьки, шановані люди у селі, бачили її вчителькою початкових класів, але вона себе там не бачила, тому прийшла на роботу на Переяславський ЕКХП вагарем. Треба сказати, що робота вагаря раніше була зовсім не такою, як зараз. Доводилось дівчатам і самим зерно вантажити і перекидати лопатою. Але молодість не звикла на це дуже зважати, тому росла її донечка, а мама Таня після закінчення курсів машинопису та секретарів вирішила вчитися на лаборанта.
Обрана тоді професія стала якраз тим самим покликанням, яким Тетяна живе і досі. А свій колектив наша героїня вважає найкращим у світі, бо дівчата і роботу свою люблять, і дружбою дорожать, і за багато років готові іти одна одній на поступки, аби лишень справа не страждала.
Тетяна Василівна і досі згадує свій перший практичний іспит після якого керівник лабораторії Лариса Віталіївна Довга погодилася взяти її на роботу: «Хімія - то вам не абищо, - каже наша героїня,- тут перехімічити не можна, всього повинно бути по формулі і кожен інгредієнт має бути в міру. Так і в житті».
Якби взятися перераховувати ті інгредієнти, які складають її життя, то виявилося б, що деякі навіть великий хімік Дмитро Менделєєв не міг собі уявити, бо у ній вживаються, а часом бурхливо реагують сотні різних її уподобань.
Вона любить свого чоловіка і інакше, як Вітечкою його не називає. Вона для нього і втіха, і розрада, і будильник, бо далекобійнику в дорозі дуже важливо зателефонувати, аби дорога була спокійною.
Долею судилося стати мамою аж трьом дівчатам, тому її любові вистачає на всіх трьох та ще й на трьох внучок-чебетушок та зятів.
Вона так несамовито любить Україну, що будь-яка стародавня глиняна мисочка – то для велике багатство, тому її дім може бути локацією для фотосесії в національному стилі. Тут є і піч, яку вона не те що не дала зруйнувати, а навіть прикрасила, і тепер вона із сюжетними картинами українських стрічань є головною прикметою дому.
Вона залюблена у стародавній український одяг і їй сторічна сорочка дорожча за сучасні модернові сукні, Вона швидка на підйом і активна учасниця усіх корпоративних заходів, легко сходиться із людьми і за п’ять хвилин стає своєю у будь-якій компанії. Їй не ліньки поїхати на екскурсію після нічної зміни і вона готова розважати, заспокоювати і надихати.
І дуже суттєвим інгредієнтом хімії її життя є пісня, бо разом із дівчаточками-квіточками вона активна учасниця самодіяльного аматорського колективу народної пісні «Берегиня» Студениківського будинку культури.
Можете навіть не сумніватись, вона ще той хімік: часом такого нахімічить, що всім довкола стає хороше, бо є люди, після яких хочеться випасти в осад, а є такі разом із якими дуже охота похімічить. А Таньки – вони такі!