#25РАЗОМЗНИВОЮ МИКОЛА КОЛЬГА: ВІК НА ТРАКТОРІ, РАЗОМ З НИМ БУДУВАВ «НИВУ»
Розповідь про людей, які разом із Групою компаній «Нива Переяславщини» понад 25 років, продовжується біографією ще однієї людини – це Микола Дмитрович Кольга.
Його робочий стаж на підприємстві – 32 роки, він зв’язав свою долю ще із комбінатом, так називали Хлібоприймальне підприємство, яке виросло у селі Переяславське аж у 1972 році, або ще раніше.
У підприємства та його працівників є дивний зв’язок. Часом ми не усвідомлюємо наскільки тісно переплетені долі виробництва та тисяч його співробітників, але у цьому є одна закономірність – росте підприємство і разом із ним змінюється життя кожного, хто пов’язав із ним своє буття.
Компанія, що розвивається, мимоволі підтягує до своєї висоти кадри, поступово рівень їх життя покращується, нові виклики породжують нові знання, а відтак і нові зміни у житті. Та повернемося до нашого героя.
Микола Дмитрович Кольга народився у селі Переяславське і зовсім рано втратив батька. Мама намагалася самотужки тягнути двох дітей, працювала в автодорожньому підприємстві заробітків великих не було, тому діти навчалися у школі-інтернаті у Переяславі, а додому приїжджали лише на вихідні.
Після закінчення 8 класу Микола поїхав на шахту до Кривого Рогу, згодом повернувся на батьківщину і пішов навчатися до Березанського ПТУ, нині це аграрний ліцей. Тепер Микола Дмитрович згадує, що учнем був причетний навіть до зведення корпусу будівлі, бо всією групою працювали, щоб швидше отримати новий корпус та гуртожиток. З часу навчання його спеціальність – тракторист, водій, автослюсар – стала його покликанням. Звідси любов до техніки й відчуття того, що техніка – вона як життя: усе потребує догляду і своєчасної підтримки, а тільки десь не прослідкував, недодивився, так і чекай поломки.
Потім доля завела його аж до Алма-Ати, бо саме там на летовищі проходив службу у Збройних силах. Був пожежником і не раз рятував людей від пожежі.
Після служби повернувся додому і працював відразу у колгоспі «Жовтень», потім на залізниці, а навесні 1992 року прийшов на Комбінат. Треба сказати, що він був зовсім не таким, яким ми бачимо його зараз. Микола Дмитрович ріс разом із ним, працював відразу трактористом на підсобному господарстві, воно було у Студениках. Там зустрів свою дружину – Любов. Нині у них уже дорослі діти – дві донечки та син.
Пізніше, уже на «Ниві», працював на Маніту та тракторі під час жнив. Він пам’ятає ще перші роки становлення компанії, був свідком того, як почали зводити Lav і Satik, допомагав складати обладнання, підвозив бетон. Згадує, як добиралися у перші роки до роботи зі Студеників чим доведеться, коли під’їдеш, а коли і пішки – що то за відстань, якихось 10 кілометрів. Ходили всі разом і йшли та розмовляли.
Усі свої 32 роки роботи Микола Дмитрович провів у дворі ЕКХП. Машину свою любить, як каже сам: «Вік на тракторі, разом з ним будував «Ниву». Він закоханий у механіку і свого залізного коня, сам доглядає і дбає про нього. Про себе каже, що він звичайний чоловік, але саме звичайні люди роблять свою непомітну роботу, щоб росло і розцвітало підприємство.
29 січня у Миколи Дмитровича День народження. Від імені компанії щиро вітаємо його з іменинами. Нехай доля буде до нього милостива, обдаровує всілякими гараздами, буде здорова і щаслива родинонька, а Україна здобуде омріяну Перемогу.