#25РАЗОМЗНИВОЮ ВОЛОДИМИР ШЕНДРИК: РОДИНА І ПРАЦЯ – ТО НАЙВАЖЛИВІШЕ
Якщо замислитись то праця – це справді невід’ємна частина життя людини. Щасливий той, хто знайшов своє призначення у житті, зрозумів, яка робота максимально розкриває його потенціал, дає можливості для розвитку, надихає і зрештою, приносить задоволення.
Відомий економіст Адам Сміт ще у 18 столітті писав, що добробут нації в більшому ступені залежить від її спроможності організувати свої продуктивні сили, ніж від кількості природних ресурсів. І світ надав тому тисячі прикладів: Японія, Голландія. Таким чином, багатство країни створюється саме людьми, їх розумом, зусиллями, працею. Саме вона дає можливості для розвитку, прогресу, забезпеченні достойного життя родині.
Так ці два основоположні поняття – праця і родина з’єдналися воєдино у долі Володимира Шендрика, ще одного із ветеранів і довгожителів «Ниви Переяславщини».
Прийшов він на роботу далекого 1988 року, тому у цьому місяці він відзначатиме своєрідний ювілей – 35 років роботи на підприємстві. Тоді самої компанії ще не було, і Володимир після служби в армії, навчання та роботи на приладобудівному заводі прийшов на роботу до Переяславського ЕКХП, яке згодом стало частиною компанії. Тоді юнак був сповнений планів і мрій. Народився тут-таки у Переяславському, тут одружився, тут народилися його діти – донька і син. Від батька успадкував любов до праці, тому без діла сидіти зовсім не може. Батько був дядьком майстровитим і дуже здібним до усякої техніки: не одна машина вийшла з під умілих рук та тямущої голови чоловіка. Це відчуття і розуміння механіки передалося і синові. Тому однією із перших власноруч зроблених машин була вантажівка із мотоциклетним мотором.
Про свою дружину Світлану каже, що то любов з першого погляду і хоча по тому минуло вже 38 років, і у цьому житті, як годиться, буває всяке, іншої обраниці не хотів би.
Є люди - дія, є люди – настрій, він людина - поважність. Він пам’ятає завод зовсім іншим. До речі, саме він розповів, чому ж таки Переяславський ЕКХП називається експериментальним. Виявляється, у далекому 1972 комбікормовий завод був збудований за швейцарською технологією. Таких було всього п’ять на Україну. Запчастин до нього не було, тому, аби полегшити їх імпорт та отримати пільгове розмитнення, і був вигаданий епітет – експериментальний. Визнана швейцарська якість дозволяє із невеликими вдосконаленнями успішно працювати заводу і нині.
На роботу прийшов слюсарем КВПіА, після шести років праці став завідувачем матеріального складу, нині працює на заправній станції: задає енергію руху машинам, автобусам та різній техніці «Ниви».
Він збудував дім, виховав двох дітей, вони обоє також працюють на «Ниві», тому тут ціла династія Шендриків. «Дякую компанії за допомогу, коли сталися проблеми зі здоров’ям, відгукнулися. Тут працюють мої діти і нічого важливішого аніж робота і родина для мене немає. Дай Бог, щоб закінчилась війна, ми перемогли, прийшов спокій і людям була можливість жити і працювати, Нині ми живемо щастям дітей, будуть вони задоволені, у нас також все буде добре», - каже Володимир Іванович. Отакий він, працівник із 35 річним стажем, люблячий чоловік і батько, майстровитий дідусь і джерело енергії для компанії.