ЩОБ ДІТИ МОГЛИ ЖИТИ В КИЄВІ
Саме такими словами зустрічають представників Групи компаній «Нива Переяславщини» під час видачі зерна власники земельних паїв. Здебільшого, це вже немолоді люди, які тримають господарство. «Потрібна пшениця, бо тримаємо живність, а тримати мусимо, щоб діти могли жити в Києві», - такий вердикт більшості жителів, яким «Нива Переяславщини» завозила мішки із пшеницею.
Ось уже впродовж двох років компанія змінила підходи до видачі пайовикам зерна, якщо раніше люди самі приходили та набирали зерно, то зараз зробили набагато цивілізованіше. Придбали спеціальну машину для зашивання мішків і тепер зерно завозять мішками безпосередньо до господи пайовиків.
« « Нива» завжди виконує свої обіцянки, тому жодних претензій до компанії бути не може, як обіцяли до 31 грудня розрахуватись за паї, так і роблять, ще і раніше, хлопці занесуть куди скажеш», - так про співпрацю із Групою компаній говорить досвідчений пайовик Микола Іванович Черненький, який у відомостях на отримання зерна просив записати його, як холостяка із сімдесятирічним стажем, хоча дружина також вийшла із двору. Справний хазяїн швиденько завів робочого тракторця, щоб хлопці не тягали зерно, не дивлячись на непросту селянську долю, досі не втратив почуття гумору.
На цьому тижні світ відзначав особливе свято – День сільської жінки. Проводячи ввесь день у роботі, без вихідних і свят, без поїздок на море і до санаторію, вона залишається привітною, турботливою мамою і терплячою дружиною. ЇЇ руки ніколи не знають спочинку, старенька зігнута бабуся, яка майже нічого не чує, переставляючи стільчик іде по двору, дивитись, хто приїхав, а на стільчику насипано їжі для качок, бо інакше донести її вона просто не зможе. Бабуся турбується чи занесуть пшеницю, чи гарно зашиті мішки, чи не висиплеться пшеничка.
Пшеничка не висиплеться, бо за машиною, яка зашиває мішки стоїть ціла бригада працівників: хтось підставляє мішки, хтось тримає, а хтось складає у штабелі, - всього хлопці набирають 30- 40 мішків за годину і так день за днем.
Різноробочі вантажать зерно на по 220 мішків на Камаз, на самоскид – 100- 120, а вже потім зерно доходить до споживача. Це важка фізична праця і коли господарі дякують хлопцям за роботу, то і ноша стає легшою.
«Ми видаємо паї як грошима, так і в натуральній формі: пшеницею та кукурудзою. Розуміючи, що частина наших пайовиків тримає господарство йдемо їм назустріч, і хоча ціна на зерно в цьому році значно вища і далі росте, ми залишили її на рівні минулорічної, тому люди зекономили більше тисячі двохсот гривень на цьому. Звичайно, буває, що виникають і непорозуміння, але намагаємось виправити і все залагодити. Кожен із наших пайовиків – це наш партнер, тому стосунки між нами повинні бути дружніми, взаємовигідними і партнерськими», - так про співпрацю із пайовиками каже директор Групи компаній «Нива Переяславщини» Віталій Шакель.
Нехай ростуть гуси, кури, кролі і всяка живність, радуючи господарів, будуть здорові сільські трудівники і нехай у кожній господі наших пайовиків завжди буде чим підтримати дітей, які живуть у Києві.