Новини

13.09.2022

У КОЖНОГО АВТОБУСА СВОЯ ІСТОРІЯ

У скупій стрічці - «забезпечуємо трансфер на роботу й у зворотному напрямку», яку зазвичай виставляє в оголошенні про прийняття на роботу наш ейчар Марія(фахівець із роботи з персоналом), – сказано дуже мало. Насправді у кожного «службового» автобуса своя окрема історія.

«В автобусному автопарку Групи компаній завжди бракує машин, бо перевозимо майже 2 000 працівників, яких ми підвозимо із шести різних громад кількох районів. І без них ніяк, бо зупиниться робота стратегічного нині для держави підприємства.

Автобуси зовсім різні. Є придбані раніше трудяги ПАЗи. Вони хоч і не зовсім нові, але легкі у ремонті й з їх обслуговуванням легко впораються самі водії, бо краще за водія машину не знає ніхто. І це автобуси-трудяги, багато років вони служать вірою і правдою. А скільки людей вони перевезли, то і не злічити!

Є кілька ISUZU. Це вже наш український автобус, виробництва Черкас. І хоча комфортністю він поступається іноземним аналогам, але це вже не ПАЗ. Тут значно краще обладнано і місце водія, і пасажирські сидіння. Та і марку японського автомобілебудівного гіганта, виробника двигунів, намагаються підтримувати.

Значно комфортніші – Мерседеси та Рено. Мерседеси обслуговують маршрути, де багато людей, Мікроавтобуси Рено використовуємо там, де компактні колективи. Маємо також комфортабельний лайнер, яким можна їхати хоч до моря, хоч за кордон – Вольво.

У кожного автобуса свій маршрут і свій графік роботи. І кожен водій розуміє, що він перевозить колег, тому обов’язкове вологе прибирання і порядок в автобусі, а ще контроль за носінням масок під час епідемії корона вірусу, термометрія і сотні інших обов’язків. У кожного водія свій графік, хтось встає о третій, хтось – о четвертій. І так весь день, допоки кожен із працівників «Ниви» не потрапить додому.

Водії у нас відповідальні й досвідчені, бо їм довірено найголовніше – люди», – так про роботу одного зі своїх підрозділів розповідає керівник автотранспортного підприємства Віталій Іванович Сахно.

А ще у кожного автобуса своя окрема історія. У якомусь – водій – справжній садівник, тому восени він возить ящик із виноградом і пригощає щедро своїх пасажирів, а вся «Нива» їм заздрить. Десь водій великий чепурун і зауважить кожного, хто несе соняшникове насіння, хоча воно заховане глибоко у кишені. У когось водій мовчун, а у когось меломан. Один любить, коли поруч із водійським місцем хтось сидить, а інший цього не дозволяє…

І майже у всіх автобусах є свій дядя Коля, який просто катастрофічно не може мовчати. І тоді весь автобус слухає оповідки про козу із чотирма дійками, про старі часи, коли всі були молодими та ще сотні історій, які часом надокучають, але коли у дяді Колі поганий настрій і він зовсім нікого не зачіпає, здається, ніби чогось бракує. Отак складається певна атмосфера автобуса, де всі один одного розуміють. Знають, хто завжди запізнюється, хто може зайняти аж два місця: на мене і мою величність сумку, хто любить сидіти біля вікна, кому завжди холодно, бо це як у великій родині, де всі різні й часом надокучають, але від того не перестають бути рідними.

Тому головній дійовій особі усіх цих подорожей – водієві, ми щиро зичимо гарної й улюбленої роботи, вдячних пасажирів, зеленого світла, щасливої дороги, куди б вона не привела, і веселих автобусних історій.

ТАКІ ЧУДОВІ М’ЯСНІ КУЛЬКИ
Новини
БУХГАЛТЕРІЯ - ЦЕ МУЗИКА ЦИФР