СОЇ ДОВЕЛОСЯ НЕСОЛОДКО
Зазвичай соя в аграріїв – то панянка. І возяться із нею, і носяться, і годять їй усіляко. Цьогоріч їй довелося пережити усі проблеми цього непростого 2022. Сіяли її навесні на Київщині якраз у найгарячішу пору наступу на Київ. Тому тут було не до того, щоб точно по нормі давати мінеральні добрива та слідкувати, щоб вчасно макро і мікроелементи отримала. Благо, що Група компаній «Нива Переяславщини» багато років поспіль вносить органіку під свої культури, тому сої перепало підживлення із запасів ґрунту.
Потім погода знову піднесла сюрпризи, коли під час жнив ранніх зернових, саме у той час, коли сої найбільше потрібне сонце, – були дощі. І зрештою, коли пора розкошувати й радувати господарем урожаєм, вересень із жовтнем накрили землю мокрим рядном. Так і вийшло, що увесь період розвитку сої довелося миритися із не дуже гарними умовами росту.
«Війна зламала усю стратегію. Наші багаторічні напрацювання доводилося весь час коригувати. Якщо досі ми мріяли, щоб у липні-серпні пішли дощі, бо сої постійно не вистачало вологи, то зараз нібито і вологи було, хоч відбавляй, але погода була прохолодна, коливання температур і соя стресувала. А тут ще жнива у нас були на сої затяжні, як і дощі. Весь час доводилося вишукувати час між дощами та розриватись між кукурудзою і соєю, вирішуючи, де менша вологість. Та все-таки великого просідання по врожайності сої ми не отримали, далися взнаки і висока якість посадкового матеріалу і злагоджена робота інженерної та аграрної служби. Помучились ми з соєю немало,
Пробували молотити на різних полях, і таки вишукували погожі дні, щоб і вологість зерна була невисокою і соя не встигла розтріскатись. Наразі компанія повністю завершила збирання сої, тепер усі сили можна кинути на кукурудзу. І хоча не хочеться збирати качанисту між дощами, і є проблеми із сушінням, зловорожий сусід не дає нормально жити, але команда працює злагоджено, тому віримо, що все подолаємо і зможемо», - коментує закінчення жнивної пори на сої директор з питань рослинництва Станіслав Кошіль.
А якщо глянути на сою в полі, то так і не скажеш відразу, що вона пережила важкий період. Рослинки гарні, бобів багато, стоять собі, перешіптуються і чекають допоки потечуть рукавами комбайнів до кузова машин і помандрують на сушку, щоб стати чудовим кормом нашим поросяткам.
У полі аж два агрономи й обидва молоді: Володимир Барабаш контролює збирання прямо із кабіни комбайна, і судячи із задоволеного вигляду, - все йде добре. Поруч, зустрічає МАН, ще молодший агроном, він взагалі зараз лише на практиці, Євген Хмарін, навіть планшет ще не завів, отже путівку водієві підписує на коліні.
Комбайнери Олександр Глушко та Костянтин Корбачов свою справу знають добре, так що навіть директор ТОВ «Нива Фарм», Віталій Трохименко, головний на відділку, претензій до комбайнерів не має. «Все добре, каже Віталій Олександрович, - нам якби ще хоча б кілька сонячних днів, щоб зібрати сою, а кукурудза потерпить». Ніби на замовлення аграрія, сонце лагідне, на небі жодної хмарки, вітер підсушує рослинки, а два МАНи Петра Никифоровича та Анатолія Петровича Томіловичів безперестанку снують, доставляючи сою на елеватор. Усе непросте життя сої завершується щасливою дорогою на сушку.