СОЯ ВАРТА ТОГО, ЩОБ ЇЙ ДОГОДИТИ
Про сою, як корисний продукт, багато із нас звичайно чули. У світі це дуже давня культура, її розпочали вирощувати в Азії одночасно з рисом. А от в Україні вона з’явилася відносно недавно, десь з початку минулого століття. Але її поступ був таким стрімким, а користь від споживання такою очевидною, що вибаглива азійська панянка швидко захопила увагу агровиробників. Правда ще чимало часу минуло допоки хлібороби навчилися створювати їй належні умови
І треба сказати, що соя таки заслужила свою славу. Її боби використовують як основу для безлічі харчових продуктів. Високий вміст білка дозволив їй впевнено себе почувати навіть у конкуренції із м’ясними інгредієнтами, часто її визнають недорогим і корисним замінником м’яса і молочних продуктів.
Мало того, з неї виготовляють безліч виробів, які нагадують сою досить віддалено: м'ясо, молоко, сир, каву, тофу, окару, крупи, борошно, соєвий соус та олію.
Групу компаній «Нива Переяславщини» соя цікавить, як виробника якісної свинини. Соєве борошно і шрот — цінні концентровані корми для молодняку поросят. Сою вважають «золотим стандартом» високоякісного білка для свиней, і тут вона може конкурувати із зерновими.
Отож, щоб створити сої ідеальні умови для росту не один рік працюють наші аграрії.
Кожен із чотирьох підрозділів компанії заздалегідь визначає площі під посів, бо землі не скрізь однакові, десь ґрунти піщані, є ділянки із високою кислотністю, а для сої треба вибирати нейтральну реакцію ґрунтів.
Хоча цьогорічна посівна і була не простою, але агрономи дочекалися допоки ґрунт прогріється, до температур, які соя полюбляє. Водночас слідкували, щоб не втратити дорогоцінну вологу.
Переживали за несподівані цьогорічні заморозки, тож клопотів було доволі. Але сьогодні усі переживання позаду. Починали сіяти більш пізньостиглі сорти, далі пішла черга за ранньостиглими.
Поля, як любить соя, підготовлені заздалегідь, попередники культури – пшениця та ячмінь. Земля добре збагачена органікою, яку наші хлібороби мають завдяки вирощуванню тварин. Залишилося дбайливо підійти до передпосівного обробітку ґрунту. А тут у нас конкурентів немає. Техніка уся світових брендів, за зиму перевірена і продефектована, доглянута і приведена до ладу. Поруч з інженерами-механіками самі власники «залізних коней» перевірили кожну деталь, агрегат та з’єднання. Тож вклалися у відведені строки й всіляко годили такій потрібній нам культурі.
За внесення добрив відповідав Олексій Чупрун. Передпосівний обробіток – дискування Валентин Денисенко, Василь Кудлюк, Олексій Маслов. За підготовку зерна до посіву відповідав Микола Барабаш. За комфортну доставку сої до місця сівби – Олексій Чупрун. А найвідповідальніша місія з висіву сої доручена Володимиру Миронову.
Це, звичайно, лише маленька частинка тих, хто був причетний до цьогорічної посівної сої. У кожному підрозділі сотні людей працюють на кінцевий результат. Бо хтось повинен був обміркувати де і скільки буде сіятись, хтось обирав якісне насіння, яке покаже свою ефективність саме у нашому регіоні, хтось його замовляв, перевозив до відділків, купував добрива і дбав про органіку, нараховував зарплатню і годував працівників, виконав ще сотню різних маніпуляцій, допоки ми із гордістю змогли сказати: посівна сої 2024 року завершена.
Щиро вдячні кожному і кожній за працю і професіоналізм, бо без нього навряд чи щось можливе, тим паче така важлива справа, як виростити вимогливу і примхливу сою. Нехай тепер до її росту додаються вчасні дощики, лагідне сонечко, не буде жодних погодних аномалій і головне – людська праця нехай буде мирною.