СОЛОМ’ЯНИЙ ДУХ ПОЛЯ
Група компаній «Нива Переяславщини» повністю завершила збирання ранніх зернових. До елеваторів на сушку та зберігання доставлені тонни пшениці, ячменю, ріпаку. Але робота хліборобів нескінченна, бо у вертикально інтегрованій компанії кожен процес пов’язаний із іншим, і всі слугують кінцевому результату – отримання якісного продукту, із максимальною ефективністю кожного процесу. Саме тому із завершенням жнив на перший план виходять інші завдання. Нині всі сили кинули на тюкування соломи.
Дивовижне видовище – поле, всіяне тюками соломи. І хоча справедливості ради, слід сказати, що квадратні значно ефективніші – і більші, і перевозити зручніше, але круглі виглядають ефектніше і після соняшників – це наступна фотозона для розкішних українських дівчат.
Для «Ниви Переяславщини» солома – джерело екологічно чистої, відновлюваної енергетики. Багато років поспіль компанія, подібно до європейських держав, використовує солому для обігріву виробничих приміщень, виготовлення пари. Практично усі тваринницькі комплекси та виробничий майданчик у селі Переяславське опалюється дешевою енергією із соломи.
Усіяне солом’яними тюками поле у ТОВ « ІТАЛ ІК». Завершуємо солом’яні жнива, залишилося кілька прогонів і вся солома буде затюкована, частину навіть перевезли до місць використання.
Прес-підбирач Krone під умілим управлінням справно підтягує один валок за іншим, залишаючи на полі ідеальні прямокутники. За кермом новенького John Deere Віталій Анатолійович Чорнобай. Та на цьому полі взагалі уся родина Чорнобаїв. На наше прохання приїхав Анатолій Васильович Чорнобай, бо як не сфотографувати очільника підрозділу на останньому полі, де тюкується остання у цьому році солома. На полі також агроном Анатолій Анатолійович Чорнобай. Анатолій хоча і вищий за посадою, але до старшого брата – з усією повагою: Віталія вчити не треба і розповідати, що робити теж, він бачить і розуміє все сам. Із самого дитинства обидва сини із батьком їздили і спостерігали за його роботою, так від тих поїздок і запала їм у душу любов до свіжозораної ріллі, шурхоту ячмінних колосків, росяних світанків і особливого запаху хліба.
«Солома в цьому році дуже гарна, урожайна, пшениця вийшла по 73 центнери на круг на цьому полі, ячмінь по 58, тільки ріпак підвів. Пшеничка із зими вийшла у гарному стані, потім трохи допомогли нам дощі, тому і урожай гарний. Вчасний висів, розумний обробіток, правильна робота агрономічної служби і ось тобі результат», - зауважує Анатолій Васильович Чорнобай.
У обідню перерву прямуємо, щоб зробити фото всіх працівників, до бригади у селі Паришків. Огороджена, доглянута територія, не може не викликати захоплення, бо для працівників тут є все: гуртожиток, відкритий павільйон, мангал, велетенська сковорідка, здоровенний казан, озерце (вичищене і зариблене колишнє болото) і навіть два десятки овечок, які чудово себе почувають у тіні втомленого працею оприскувача. На наше питання, чому таке дивне сусідство, Анатолій Васильович відповідає, що інакше не можна, бо люди працюють вахтовим методом і живуть тут, тому умови мають бути відповідні.
Насправді умови у гуртожитку чудові. Нещодавно зроблений ремонт, ошатні кімнати, санвузол, усі зручності, а у вільний час можна порибалити, зварити юшки, посидіти із колегами попити чайку. Хлопці із Харківської, Полтавської Черкаської області працюють із лютого по листопад, аж до закінчення польових робіт. Уже на зворотній дорозі натрапили на фотосесію родини Демченко. Тато Олександр, мама Катерина, бабуся Світлана і двоє хлопчиків – Назар і Богдан на солом’яних тюках – чудесна молода родина на рідній землі, а над усім оцим солом’яний дух поля.