САЛЯМІ СВЯТКУЄ ДНЮХУ!
Правда, точну кількість років навряд чи ми зможемо з’ясувати. Але це і не важливо, бо панянки років не рахують.
Сама традиція відзначати День салямі з’явилася 20 років тому, її започаткували дві подруги Крістіна і Вірджинія, які так любили цей сорт ковбаси, що створили ціле Товариство любителів салямі. І почали 7 вересня пригощати нею усіх сусідів. Поступово традиція поширилася на все місто Генріко, що у Вірджинії. Потім на весь штат. На сьогодні людей, що відзначають цей день, можна зустріти по всьому світу.
Але салямі з’явилася значно-значно раніше.
Назва салямі походить від італійського salame — ковбаса. Саме цей сорт асоціювався у європейців з Італією. Самі італійці словом salame часто називають будь-яке солоне і в'ялене м'ясо.
Всупереч поширеній думці, салямі — це не копчена ковбаса, а в'ялена. М'ясо для неї сушать на повітрі, і в результаті ферментації воно набуває свого неповторного смаку.
До появи холодильника салямі особливо цінувалася в Південній Європі, оскільки завдяки ферментації має властивість довго не псуватися, навіть будучи нарізаною. Іноді тільки деякі сорти салямі підкопчуються для надання особливого смаку.
Одними з претендентів на звання винахідників салямі є всюдисущі греки. Нещодавно при розкопках біля грецького міста Саламін був виявлений рецепт ковбаси, який використовували ще у 2000 році до н. е. Тобто салямі може бути понад 4000 років. Італійці кажуть, що рецепт був завезений до Греції з Апеннін, адже навіть назва міста, по суті, італійська. При цьому ані елліни, ані латиняни ніколи не зможуть переконати угорців, впевнених, що саме їхні предки придумали салямі. Тільки їхня салямі щедро приправлена гострим перцем.
Існує навіть музей салямі. Він розташований в Італії у місті Феліно. Будівля музею незвичайна — це справжня фортеця, збудована у 890 році. Тут вам покажуть увесь процес виготовлення салямі. А в дегустаційному залі дадуть спробувати різноманітні види і сорти цієї знаменитої ковбаси.
Цим також ми можемо похвалитися, бо у ТМ «П’ятачок» салямі також серед фаворитів. Візьмете ви салямі напівкопчену «Угорську» — отримаєте гостроту і пряність, захочете напівкопчену «Салямі з сиром» — матимете приємний сирно-м’ясний смак. А скуштуєте салямі сиров’ялену «Золотисту» — і залоскоче вишуканим і духмяним смаком м’яса у чистому вигляді.
А вже про використання салямі і казати нічого. Це і нарізка, і чудовий інгредієнт для салатів. Це смачнюча піца і ситний бутерброд.
День салямі — це нагода насолодитися стародавньою традицією у новому звучанні.
До речі, це чи не єдина ковбаса, яка зображена навіть на церковних фресках собору Сан-Джованні в Пармі.
Давайте в її день зробимо салямі своєю гостею. А те, що вона при цьому потрапить на стіл, їй у радість, бо вона звикла дарувати свій смак людям.