МИ ВИШИЛИ «НИВУ» НА ПОЛОТНІ
Рік тому, на День вишиванки у сільськогосподарській компанії «Нива Переяславщини» з’явилася ідея створити власний вишиваний символ компанії. На наших корпоративних заходах часто хотілося ще чогось автентичного, свого, рідного і бажано створеного власними руками. Так виникла думка, що цим символом має бути саме рушник.
Рушник – то не просто хенд мейд, це більше, аніж вишивка на полотні, це оберіг, святиня, наш родовід і пам'ять, символ добра та любові. Коли задумували його, то дізналися, що вишивають рушники для різних нагод, свій ми найменували на довгу долю та процвітання підприємству та кожному його працівнику. Потім від задуму перейшли до втілення. За орнамент було обрано, звичайно, традиційний візерунок Київщини, а кольори – червоний та чорний. Червоний колір означає радість, життєлюбність, повноту життя, свободу, а також любов. Крім того, наші предки вірили, що саме червоні нитки є джерелом позитивної енергії.
Чорний колір вважається символом родючої землі. А, як відомо, земля - це головна годувальниця, а для «Ниви» ще і першооснова розвитку.
Але вигадати ідею – то лише початок, мав хтось на себе взяти цю місію – оживити задум на полотні. І до цього доєдналося аж 13 колег. 12 дівчат і навіть один хлопець.
Авжеж, ми могли просто замовити рушник і це було б значно швидше і можливо, якісніше, але нам того не хотілося. Бо одна справа, якщо це виконає навіть і професійний, але чужий майстер, а інша, якщо у рушнику будуть стібки, зроблені нашими колегами.
Тепер про самих вишивальниць. Основна частина співробітників компанії – чоловіки, тому серед майстринь – бухгалтери та працівники їдалень. Ми не професійні вишивальниці, тож деякі вправляння довелося виплутати, але ми про це нікому не скажемо.
«Нива Переяславщини» щиро вдячна людям, які доклали своїх рук, праці та натхнення до вишивання і це попри велику зайнятість, домашні справи та нелегкий час, який ми живемо.
Наші умілиці: Ольга Овчаренко – начальник відділу кадрів, Валентина Вересоцька – помічник керівника підприємства, Юлія Боліла – бухгалтер, Ніна Коток – бухгалтер, Тетяна Дейнеко – бухгалтер, Олена Бабицька – бухгалтер, Наталія Литвин – працівник їдальні с. Переяславське, Олена Смарчевська – працівник їдальні с. Вознесенське, Лариса Курінь – директор ТОВ «Яготинське», Ольга Лихно – бухгалтер, Тетяна Нахаба – бухгалтер, Оксана Колодяжна – бухгалтер, Галина Пономаренко – диспетчер, Олена Бабицька - бухгалтер. І достойно розбавив це дівоче талановите царство Олександр Малинка, представник бухгалтерії.
У вишитому рушнику компанії – думки цих і багатьох інших людей. Хтось думав про чоловіка, який нині у ЗСУ, молився і хрестик за хрестиком вишивав молитви на полотні, хтось думав про дітей і свою втіху червоною ниткою залишив, хтось мріяв про коханого і майбутнє очікування любові – також тут. Хтось дбав про землю і думки про добрий урожай також тут у чорних мережках. Кожен про своє, а в результаті вийшло полотно із написом «Нива Переяславщини».
БО КОЖЕН ІЗ НАС ЯК СТІБОК ЧИ ВИШИТИЙ ХРЕСТИК У ЩАСЛИВІЙ ІСТОРІЇ «НИВИ». Вишиваної долі кожному із нас, нашій компанії та рідний Україні. У нас уже є досвід, мріємо тепер вишити рушник перемоги!