Новини

19.04.2019

#ЛЮДИНИВИ ПРО ЛЮДИНУ СВОЄЇ СПРАВИ І РИБ’ЯЧУ ВІРНІСТЬ


Напевне, немає жодної людини, яку б не захоплювала відданість професії, справжня майстерність і закоханість у свою справу. Групі компаній «Нива Переяславщини» поталанило на таких людей: про них треба говорити, про них хочеться писати і сьогодні у об’єктиві один із них – Віктор Миколайович Остапенко, оператор очисних споруд. 
Про свою роботу Віктор Миколайович може говорити годинами, у нього бактерії, як друзі, навіть після вивчення їх під мікроскопом він любовно виливає рештки знову у воду, щоб не загинули. 
Отож, про все по порядку. Працює він на підприємстві із 1981 року після закінчення Київського механіко - металургійного технікуму. За цей час змінив кілька посад: працював механіком комбікормового заводу, начальником зміни, майстром, кочегаром і начальником котельні, а з жовтня 2016 року уже майже три роки хазяйнує на очисних спорудах. Саме хазяйнує, а не працює. Територія очисних любовно обсаджена фундуком, малиною, квітами, у цьому вони однодумці із головою правління ЕКХП Олександром Васильовичем Ярощуком, куратором очисних, бо обидва закохані в сад, тому має «зелене світло» на всі насадження. Тільки у цьому році уже висадив троянди вздовж огородження, смородину, ожину, черешню, абрикосу, закупив насіння квітів, зробив крапельний полив, а зараз заходився садити полуницю. Усі рослинки замульчовані і доглянуті.
Біля біореактора спостерігаємо за бактеріями і заодно слухаю дивну історію, що ще у 2016 році, якраз напередодні виборів, у селі стався справжній переполох, бо нібито «Мостіпан зібрався будувати ядерний реактор, щоб забезпечувати підприємство енергією», але реактор зовсім не ядерний, а біологічний – частина сучасних очисних споруд. От на що здатні чутки!
Для мікробів найпроблемніший час - перехід із зими до весни, у реакторі постійна температура води 14 градусів всю зиму і мікроорганізми до цього пристосовуються, а от настання весни вони дуже тяжко переживають, напевно втомлюються за зиму. Вода для реактора надходить із виробництва із температурою 22 градуси, і значно нижча температура стоків села Переяславське ( багатоповерхівок та соціальної сфери), всього ми очищуємо абсолютно безкоштовно більше 600 кубометрів стічних вод села щомісячно (близько 200 тисяч гривень витрачаємо на ці цілі за місяць). Мікроорганізми виглядають як пластівці. Ціле життя для одного мікроорганізму уміщається у сорок хвилин, а потім вони діляться, і їх щоденно досліджує Віктор Миколайович під мікроскопом, який сам придбав для роботи. 


Всього у нас п’ять фаз очистки – відразу механічне сито, потім хімічна, потім біологічна (бактеріями), далі – резервуар для відстою води із насосами, а вже остання фаза, коли знизу вода подається на піщаний фільтр із чотирьох тон піску кварцу, узлуваті кінчики якого ще додатково очищають. Виходить практично питна вода, хіба що не очищена від мікробів. 
Зовсім недавно, крім старого акваріуму, до якого очищену воду носили відрами, додався ще один – великий на двісті літрів, він стоїть на виході і до нього напряму потрапляє очищена вода. Для того, щоб його заселити, навіть домовлялися із іхтіологом, серед великої кількості дуже красивих риб є непримітні сірі лабораторні, але саме вони індикатори належної оцінки якості води: поки вони сірі – все добре, якщо колір змінюється – вода недостатньо очищена, але такого у нас ще не було. Тут же ми почули цікаву історію про рибок – мечоносців. Живуть вони парами усе життя, а коли їх купували, то самочка була при надії і випадково переплутали і з нею приїхав не її коханий, тому вона його знищила, інакше він з’їв би чужих дітей. Отака риб’яча вірність і шекспірівські пристрасті.


А тепер до господаря, бо саме про нього ця розповідь: шістнадцять років тому він залишився після смерті дружини сам із трьома дітьми, не відмовився від них, виростив і вивів у люди. А ще у нього є особлива жилка він ставиться до роботи, як до частини свого життя: там запропонував аварійний злив каналізаційних вод і тепер зайві відходи знову повертаються у систему; шлам – кінцевий твердий продукт переробки раніше збирався у контейнер і вивозився щоденно, а тепер, внаслідок удосконалення, для шламу пристосували причеп на колесах і вивозять його раз на тиждень, а ще поставили додатковий резервний компресор, який знадобився у той же день. Оце вам і інтуїція, і професіоналізм, і вболівання за справу. А ще Віктор Миколайович щотижня два дні виділяє для прибирання всього приміщення по черзі то лужними, то кислотними дезінфікантами без фосфатів (щоб мікроби не звикали), так що четвер і п’ятниця банні дні на очисних. 
«Ми пишаємось своїми очисними, бо такі чи не єдині в Україні, наразі ми використовуємо їх тільки на частину потужності; ми пишаємось своїми виробничими технологіями, та найбільша наша гордість – люди, наші працівники – вони, врешті, і є основою «Ниви», - каже директор Групи компаній Віталій Шакель.

ВЕЛИКОДНІЙ СЮРПРИЗ ВІД П’ЯТАЧКА
Новини
ВЕСНЯНИЙ ПІКНІК ВІД «П’ЯТАЧКА»