З ДНЕМ САЛА, УКРАЇНЦІ!
У нашій багатющій кулінарній культурі сало посідає чільне місце. Про нього складають пісні, про нього розповідають анекдоти, і з ним пов’язані уявлення про достаток та благополуччя.
Як лідер тваринницької галузі в Україні з виробництва свинини, ми не можемо обійти це свято своєю увагою і, авжеж, запрошуємо приєднатися до нас у цей день – 27 серпня світ відзначає День сала.
Безумовно, ми хочемо, щоб цей смачний і корисний продукт вважався суто українським, але насправді його історія дуже давня. Ми детально вивчали її і шукали потаємні зв’язки цього продукту з Україною.
І ось що встановили.
Сало відоме було ще стародавнім шумерам понад 3 тисячі років тому. Взагалі свиня – це одна із найдавніших одомашнених тварин, і споживати людина могла тільки її сало та м’ясо.
Сало також шанували у Єгипті: відомо про використання його для виготовлення численних мазей, а ще воно було мастилом для колісниць та рейок.
Його використовували навіть зодчі Стоунхенджу.
Стародавні мешканці сучасної Туреччини – хети – продавали сало на вагу, і воно було еквівалентом меду.
Ассирійці виготовляли із сала фігурки людей та скручували їм голови напередодні войовничих своїх походів, тобто воно було елементом магії. Ми досі відчуваємо цей магічний вплив, хіба що зараз воно служить джерелом насолоди.
Його у жертву богам приносили також греки, бо м’ясо зазвичай з’їдали. Римляни взагалі сало обожнювали, в Італії виготовляється один із найпопулярніших у світі продуктів – сало лардо. Згодом його запозичили германці та слов’яни.
З того часу його вважають "своїм" мало не в кожній європейській кухні. Багато хто, зокрема й наші співвітчизники — українці, ображаються, коли їм кажуть, що сало вони в когось запозичили.
Однак релігія не була дуже прихильною до свинини. Її забороняє вживати вірним не лише юдаїзм, а й іслам. Тож із завоюванням мусульманами Близького Сходу та Північної Африки місця для сала там не залишилося. Однак християнський люд не вживає м’ясо лише у піст. І сало на подяку врятувало християнський світ у темні часи Середньовіччя: воно підсвічувало людям шлях аж до появи парафіну у 19 столітті, бо воскові свічки, що виникли у 16 столітті, не так чаділи, але були значно дорожчими.
А ще із сала тривалий час робили мило. Так-так, не дивуйтесь. З допомогою золи листяних порід дерев та солі наші предки зі смальцю варили мило. З появою вогнепальної зброї в сала з'явилася ще одна "робота". Ним почали змащувати гармати і рушниці, аби ті не іржавіли.
Словом, у сала було чимало призначень, але ми найбільше шануємо його за смакові якості.
ТМ ”П’ятачок” до сала з усією повагою. Чудово смакує шанувальникам “Єгерське”, бадьорить душу “Закарпатське”, пікантну насолоду приносить “По-угорськи”, копчено-варене “По-гуцульськи” дарує життю нові смаки. Шпик “Баварський” — то чудовий компаньйон для застілля, шпик “Бутербродний” можна взяти з собою в дорогу. А сиров’ялене лардо принесе Італію до вашого дому. Словом, маємо сало на будь-який смак. І в День сала запрошуємо всіх на гостину!
Шануймося, смакуймо, тримаймося і будьмо! І нехай сало допоможе нам пережити і ці важкі часи!