Випуск 72
Ох, як вони прагнуть нас зламати! Як захлинаються від люті. Якими хмарами пускають «шахеди», «орєшніки», «циркони»… Як душа болить за українців: киян, сумчан, за знищені міста сходу та окупований південь. Але тримаємось! Після таких «ракетних ночей» особливо гостро хочеться жити, любити, квітувати і берегти своїх.
А вранці українці пишуть у соцмережах, що пішли робити свої найбажаніші, найкорисніші справи з думкою про себе, про життя, про те, що не треба нічого відкладати, а треба вже сьогодні йти і втілювати в життя. Нас б'ють, а ми тягнемось до життя ще з більшою жагою. Ми не просто громадяни України — ми феномен. Там, де давно все б стало паралізованим після такої ночі — у нас з'являється ще більше відчуття життя і бажання діяти.
«Робота компанії – це постійні зусилля сотень людей, це професіоналізм і відповідальність за свою справу, бо ми виробники харчів, тому не маємо права робити її абияк. Та це і не в наших правилах. Тож, незважаючи на напружений графік і тривожні новини, намагаємось влаштувати колегам хоч якесь розвантаження. Щороку обираємо для цього якусь із перлин України. Цього разу це Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Межигір’я», — коментує подію ейчар Марія Кірдяшкіна.
Чесно кажучи, відчуття двоякі, бо вся ця краса – то награбоване у людей, але є у Лесі Українки поезія «Напис в руїні» про царя царів, який хотів себе увічнити у будівлях, тільки імення його стерлося:
І вже ніхто з нащадків наймудріших
І кожна статуя, колона, малювання,
Мережечка, різьба і навіть цегла
Незримими устами промовляє:
«Мене створив єгипетський народ
І тим навік своє імення вславив!»
Так само і всю цю красу в Межигір’ї створив народ, ми з вами: наші податки, наша праця, наші зусилля. І тут справді є на що подивитися.
Це наймолодший український парк, абсолютно дивовижний, із прекрасними квітучими галявинами, струмками, водограями та фонтанами. Це розкішна набережна з неймовірними краєвидами на Київське море.
Це зоопарк із тваринами, що живуть собі в радість. Це чудові архітектурні ансамблі, творіння українських зодчих і ландшафтних архітекторів.
Сучасний парк-пам’ятка з високою природоохоронною цінністю через наявність у видовому складі флори та фауни видів із міжнародним охоронним статусом, величезна колекція рододендронів, які саме буяють усіма кольорами. Зрештою, це історична місцевість з більш ніж тисячолітньою історією часів Давньої Київської Русі, розквіту Запорізької Січі та натхнення Тараса Шевченка.
Усім цим милувалися 90 нивчан, представників різних виробничих підрозділів. Хтось обрав для себе пішу прогулянку, хтось пересувався на електромобілях, хтось милувався краєвидами, хтось відпочивав у тіні дерев. І звичайно, «Нива» подбала про транспорт, перекус, оплату квитків, корпоративні футболки та кепки, а чудову атмосферу забезпечили самі колеги. Дружнє спілкування, неповторна атмосфера і краса цього парку додають сил триматися, працювати і йти життям.
Можете заперечити, що війна і зараз не до екскурсійних поїздок… Але саме сьогодні здалося, що не може бути більш вчасного моменту, щоб квітнути так, як зараз хочеться, і жити життя...