Благодійність

03.05.2019

ЩАСЛИВІ, ЩО МОЖЕМО ДОЛУЧИТИСЯ ДО СТВОРЕННЯ СВЯТА


Немає більш вдячного заняття на Землі, аніж вручати подарунки, особливо напередодні Великодня. Група компаній «Нива Переяславщини» і торгова марка «П’ятачок» розвозили подарунки переможцям розіграшу. Ми подолали більше семисот кілометрів, побували у десяти різних селах, відвідали десять чудових родин і отримали справжній урок від переможців розіграшу, як не здаватися труднощам, зберігати оптимізм і вирити у диво. Але давайте про все по черзі.
Наша подорож розпочалася із Гостролуччя. Там подарунок отримувала Віра Володимирівна Рудь, вірніше радість розділили і невістка, і внучка і, звичайно, ми запрошували сільських голів та адміністраторів сіл, які підтримують зв’язок із нашими пайовиками. Навіть наш талісман – П’ятачок завітав до гостинної оселі і сфотографувався із переможцями та сільським головою Василем Андрійовичем Галушком, Так що тепер до фінішу і тисячного фото залишилося ще менше кадрів. Зараз їх 867.
Порадувало те, що внучка Віри Володимирівни, як виявляється, була фіналісткою народного караоке із Мар’яном Гаденком і навіть має фірмову кружку із П’ятачком.


Потім дорога привела нас до села Козлів – це вже Переяслав- Хмельницький район. Тут разом із старостою Григорієм Миколайовичем Кобялком ми вручили подарунок Софії Василівні Яновській, а вона все турбувалася, що не горить ліхтар і як бути із радіо дротами, які обірвалися, а вона закрутила їх на стовпі.
Михайло Миколайович Бережний взагалі у той час, коли ми зі старостою Сомкової Долини Тетяною Василівною Шатун до нього приїхали, був у районному центрі, тому дарунок ми вручили його дружині, що саме поралася на городі.
Анастасія Василівна Хіміч із села Положаї, якраз збиралася до церкви і така несподіванка її навіть спантеличила: «Як це може бути, щоб я, така проста жінка, тай виграла?». Ми навіть сфотографували весь процес, щоб ні в кого не виникло жодних сумнівів.
Наступна зупинка була у селі Ничипорівка Яготинського району у родині Єфросинії Хомівни Бондаренко. Бабуся зі сльозами розповідала про трагедію із сином у родині і смаколики навіть дуже прийшлися до свята, бо кошти ідуть не на приготування до Великодня, а на лікування сина. 
У селі Переяславське великодня торбинка примандрувала до родини Надії Іванівни Бобир, староста села Михайло Романович Ємельяненко заніс її хати, бо із паличкою та сходами не так просто упоратися із такою ношею.
Валентина Миколаївна Сініцина прийшла по свій подарунок до сільської ради села Вознесенське Згурівського району, бо саме ходила на базар скуповуватись до свята, тому роздивлялись вміст торбинки разом із усіма працівниками сільської ради і навіть запропонувала поділитись, але сільський голова Тетяна Олександрівна Шовкун відмовилась, як-не-як великодня п’ятниця.
Далі помандрували до села Нова Оржиця до Катерини Володимирівни Бреус, яка очікує на Великдень велику родину, так що розділити святкову трапезу буде кому.


Із восьмої години ранку виглядав гостей на квітучому у вишнях та тюльпанах подвір’ї Володимир Миколайович Лапицький із села Стара Оржиця. «Звик до дисципліни, тому все має бути, як батько скажуть,- каже Володимир Миколайович і розповідає як колись виграв порося та бичка, а його квітуче подвір’я, як і всі сусідні, хвалить сільський голова Любов Сергіївна Коваль.
Останньою подарунок отримувала Валентина Іванівна Самотес разом із двома красунями – онучками. Великій родині, яка чекає на Паску приїзду усіх дітей, подарунок буде, як знахідка. 
За два дні ми почули багато життєвих історій, переконалися, що стареньким, особливо якщо діти далеко і не можуть допомогти, - живеться дуже сутужно. Одна із наших героїнь сказала, що і не сподівалася на такий «заможний» Великдень і ми створили їй справжнє свято. Нехай кожного із нас завжди чекає Боже диво, щасливий квиток і знайдуться можливості створити комусь справжнє свято.

ТАКА РОБОТА – РЯТУВАТИ ЧУЖІ ЖИТТЯ
Благодійність
ПОЖЕЖНА СЛУЖБА ТРИМАЄТЬСЯ НА ФАНАТАХ