Благодійність

20.08.2020

ТЮКИ ПАХНУТЬ ХЛІБОМ


На поле, всіяне тюками соломи, треба запрошувати художників чи фотографів, бо це надзвичайно красиве видовище. І це треба робити швидко, бо як усяка краса, – воно скороминуче. Ще день - два і валками потягнуться машини, навантажені соломою, до складів чи по селах.
Група компаній «Нива Переяславщини» виконує свої зобов’язання перед пайовиками і завозить солому всім бажаючим.
« «Нива Переяславщини» уклала 8 тисяч договорів оренди із шістьма тисячами пайовиків. Багато років поспіль ми орендуємо людські паї і вважаємо орендодавців своїми партнерами. А як інакше, завдяки землі вирощуємо зернові, виробляємо корми для тварин, виготовляємо м’ясні вироби і приносимо людям насолоду. Політика компанії народила цілу систему співпраці, програму лояльності, яку ми постійно вдосконалюємо. До неї належить і забезпечення підсобних господарств пайовиків соломою. Завозимо солому самі, а відомості про потребу збирають відповідальні адміністратори по селах», - так коментує взаємодію з пайовиками директор із питань рослинництва Станіслав Кошіль.


Кінець серпня – завершення цього виду робіт. Одним із останніх заїжджаємо у село Капустинці Яготинського району. Голова Благодійного фонду «Нива Переяславщини» Микола Федорович Шевченко у своєму селі знає кожного, тому завозить тюки сам.
Біля ошатного двору лунає його: «Вірочко, відчини», і Вірочка кокетливо відказує: «Добре, що я прибралась». І двір, і сама господиня – прибрані, так що навіть засумнівалися: чи не зіпсує наш тюк картину сільської ідилії, але ні. І тюк ідеально вписався, і господиня залишилась задоволена. Нам навіть дісталася похвала за перший номер газети «Перевесло»: «Там так приязно все, дуже мені понравилась, я ще і дівчатам віддам, якщо дасте другий номер». У Віри Степанівни Бубели ціла купа живності: кури, каченята, качки, бройлери і всім, якби соломки підстелив, тому за допомогу дякує:«Ми до Мостіпана перейшли нещодавно і не шкодуємо. Як закінчився термін використання паїв «Дружбою», так ми і перейшли, а попередники платили нам всього 3% від вартості землі, а тут буде 12, та ще і тушонка, і солома».


Наступними прямуємо до родини Красножон, там першим на тюк забирається Богданчик, бо він наймолодший у родині. Солому взяли, бо у родини – 4 корови: дві корови та дві телиці і всі люблять молочко, а солома для підстилки і до «мішаночки». Телички тут -таки стоять прив'язані іконтролюють ситуацію. Богданчик навіть спробував виштовхати тюка нагору, але не вийшло, бо більше двохсот кілограмів!


Наступною була родина Хмельницьких. Тут «потомственний тракторист» Іллюша – Ілля Іванович Хмельницький, стоячи біля бабусі уважно оглядав техніку. Господарства у родини вистачає, а головне, що Іллюша у дідуся та бабусі побачив трактор- тюковоз, бо у Черкасах, де залишилися батьки, такого не побачиш…
У Капустинцях та Трубівщині розвантажили всього дванадцять тюків, а загалом більше двох тисяч тюків отримали наші пайовики. Як каже одна із наших пайовиків: «Люблю я солому, бо вона пахне хлібом!». Так і є – стійкий запах зібраного хліба супроводжував нас усю дорогу, ніби нагадуючи, що скоро осінь.

МІСЦЯ СИЛИ
Благодійність
ВІК – ЦЕ ВСЬОГО ЛИШЕ ЦИФРИ