Благодійність

01.10.2022

ТИМ, КОГО ДОЛЯ ВИПРОБОВУЄ НА МІЦНІСТЬ

Це мала бути розповідь виключно із цифр, бо Група компаній «Нива Переяславщини» вже 30 місяців поспіль розносить пакунки милосердя жителям громад. Це мав бути короткий допис, бо сьогодні не читають довгих оповідань, час інакший. Але відкладемо заплановане на потім, бо поїздка настільки вразила, що просто не можемо інакше.

Як завжди пакуночки поїхали по селах і у кількох населених пунктах довелося побувати і нам. Майже три роки тому, визначаючи категорію жителів, яким допомагатиме «Нива», очільник компанії Олександр Мостіпан вирішив, що це мають бути люди одинокі, літнього віку, які обслуговуються соціальними працівниками. Як він сам тоді сказав: «…люди, яких доля випробовує на міцність». З того часу ми пройшли сотні будинків і зустрілися із багатьма людьми, і знайшли тисячі підтверджень визначенню Олександра Олексійовича. Цього разу це було особливо щемко.

Ми живемо у непростий час. Нам важко. Важко всім. Хтось не може впоратися із депресією від нелюдської війни, хтось у постійній тривозі: як там успіхи на фронтах, хтось щосекунди молиться за сина, брата, батька і чекає маленької звісточки у Вайбері: все OK! Комусь болить душа за рідних у полоні, хтось місяцями чекає повідомлень від близьких. Нам усім нелегко… Але є такі, хто має усе це помножене на несправедливість долі, яка обділила ще і фізично: не дала можливості ходити, робити руками, рухатись, повноцінно жити. Сила і витримка цих людей вражає! І такими незначними ввижаються наші буденні непорозуміння: невимитий посуд, проблеми на роботі, сварка із сусідкою чи розірвані синові штани.

Ми привозили звичайні продукти, а люди раділи так, ніби це були вишукані делікатеси. Десь лежить паралізована мама, а донька має нерухому одну ногу, а іншу підвернула, і тому навіть звичайні кроки, яких ми робимо тисячі за день, їй зробити – мужність і мука. Хтось без ніг у глиняній хаті-мазанці тільки на руках «доходить» до порога, щоб взяти пакунок, посміхнутись і сказати: «… протягнемо місяць до вашого приходу, тільки не забудьте про нас..». Хтось немічний сам, але щосили тримає у житті сестру чи брата, якому зовсім скрутно і він живе лише на силі волі.

Ми зустрічали у будинках людське горе у найогиднішій його личині, але водночас бачили стійкість і людяність у найвеличнішому їх прояві. Жертовність рідних, яку не виміряти звичайними людськими мірками. Тому ми щасливі, що можемо хоч трохи покращити життя цих людей, бо на наше «тримайтеся», вони відповідали: «прорвемося!». Дуже хочеться, щоб ми справді прорвались і щось змінили у соціальній сфері держави, і щоб благодійність була не рідкісним проявом, а нормою, а людське життя, незалежно від того, як обійшлася із тобою доля, було якісним.

 

 

 

 

 

«НИВА ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ» ЗАВЕРШУЄ РОЗРАХУНКИ З ПАЙОВИКАМИ
Благодійність
ТЮКИ УЖЕ У ГОСПОДІ