Благодійність

10.09.2021

РОЗДІЛЯЮЧИ РАДІСТЬ І СМУТОК

Пам’ятаєте мультик із нашого дитинства – «Просто так!». Там герой ішов із здоровенним букетом квітів і дарував їх усім зустрічним: просто так, - і всі відразу ставали щасливішими. Це той випадок, коли закони арифметики не діють: розділена радість - примножується, розділений смуток – зникає. Погано тільки, що часто розділити і те, і інше, ні з ким…

Саме у такі родини приходить Група компаній «Нива Переяславщини» щомісячно, щоб розділити радість і смуток і приносить цілу коробку смачнятини – просто так!

Цього разу ми помандрували до села Сомкова Долина, що у Студениківській громаді. Ділили з нами почуття Тетяна Василівна Шатун та керівник Благодійного фонду «Нива Переяславщини» Микола Федорович Шевченко. І це був особливий день, бо рідко у таких поїздках ми відвідуємо так багато чоловіків.

Кажуть, що чоловіки старішають інакше, аніж жінки. Ми і самі у цьому не раз пересвідчувались. Дівчата у школі переганяють хлопців на кілька років і раніше дорослішають, але і старішають вони раніше. Недаремно є така тема у пісні: пробач за те, що чоловіки бувають молодшими за ровесниць. А ще чоловіків зморшки роблять просто соліднішими. У Сомковій Долині напевне, дуже люблять чоловіків, бо тут їх було багато.

Насамперед ми зайшли до родини Григорія Івановиач Царьова, а він таких гостей готовий приймати хоч щоденно. «Мостіпану, не знаю, як і дякувати, якби не погордував, то я б його розцілував», - каже Григорій Іванович. Йому 87, на Покрову піде 88, а все життя проробив трактористом і жартує, що поки що живе сам, але готовий подивитись на справну молодицю.

Катерина Дмитрівна Бабак, бажає многая літа добрим людям, що допомагають довгожителям. Раніше вона жила біля магазину, але її хата завалилася і її прийняла жити двоюрідна сестра по матері. Тепер у далекої рідні радіє, що потрошку почала ходити, адже доглядальниці самій 85, а Катерині Дмитрівні – 83, так і живуть удвох, одна одній допомагаючи і розділяючи смуток.

Сергій та Герасим Тарасенки – рідні брати, живуть одиноко, один погано ходить, інший має ампутовані кисті рук але садять картоплю, якось пораються на городі, Два брати доживають віку разом, так і ділять життя навпіл, рахуючи дні від світанку до смерканку.

Останньою заїжджаємо до родини Горяєвих. Староста розповідає, що у дідуся золоті руки, він до всякої техніки дуже приязно ставиться і може зібрати і скласти будь-яку машину. На підтвердження цьому у дворі стоїть старезний трактор, який досі їздить. Степан Григорович та Катерина Олексіївна Горяєви живуть разом 52 роки, душа в душу. Степан Григорович жартує, що ще молодий і думай жениться,але своя дружина хороша, то не буде. Бабуся сердиться, що дідусь палить, а він обіцяє покинути. Довгими вечорами вони сидять і розмовляють про життя, дідусь – майструє механічні сапки, які самі мотижать. Так і живуть душа в душу і чекають на Катерини чергової річниці весілля та дякують за дарунок до Храмового свята 12 вересня.

Мешкають у ошатних українських хатах обійнявшись радість із журбою, не піддаються законам арифметики, сплітають життєві візерунки із хороших і звичайних моментів, і ми щасливі, що додаємо в їх життя приємностей.

 

 

 

 

ВОНИ - ОСНОВА РОДУ!
Благодійність
ВІД ПОПІВКИ ЧЕРЕЗ ЖОВТНЕВЕ ДО ВОЗНЕСЕНСЬКОГО