Благодійність

05.11.2021

ПРО АНГЕЛІВ В НАШІМ ЖИТТІ

Ви колись помічали присутність ангелів у своєму житті? Якою б не була ваша відповідь, я запевняю, що у вас безумовно є ангели, які супроводжують і оберігають вас.

Іноді вони у фізичному образі. Часом це зовсім випадкові люди, що вчасно підтримали, допомогли, підказали, зупинили, але частіше – це наші рідні – мами, бабусі, батьки. Як правило, ангели працюють «за лаштунками», підштовхуючи вас рухатися у потрібному напрямку.

Ми не завжди усвідомлюємо їх місію, часом проходять роки, доки ти розумієш, що ця людина зробила тебе сильнішим, не дала зрадити найголовнішому – самому собі. Справа в тому, що енергетика ангелів дуже світла і чиста, а частота її коливань дуже висока. Коли ми надто зайняті, поспішаємо, бентежимось, то нам не до того, щоб вникати у такі речі, для цього треба вийти із звичного ритму.

Ті, кого ми щомісяця відвідуємо зі своїми продуктовими наборами, безсумнівно, є янголами-охоронцями, бо дуже відчутна у їх присутності якась гармонія, так що похмурий осінній день та бродяжка-дощик не змогли пригасити світла від цієї поїздки.

Разом із директором Благодійного фонду «Нива Переяславщини» Анатолієм Федоровичем Єшенком мандруємо до Любомирівки, що у Згурівській територіальній громаді. Тут нас зустрічає староста – Валентина Анатолівна Гуменюк, уже разом йдемо із гостинцями від хати до хати. Перед нами люди, особистості, життєві трагедії і долі. Кожна людина, може стати матеріалом для окремої книги…

Галина Панасівна Ковтун живе разом із донькою, доля не жалувала жінок, так що обидві отримують пенсію по інвалідності, а Галина Панасівна досі говорить про батька, який у 1941 році, коли ішов на фронт, ніс її на руках, аж до виїзду із села, вона і досі відчуває, що в непростому житті батько тримає її на руках.

Микола Іванович Шевченко зустрічає нас із цілою зграйкою песиків, каже, що хтось викинув їх на трасі, от і прийшлося підібрати, щоб не загинули, і для цих хвостатих він став янголом-охоронцем.

У іншій родині так само відчувають незриму присутність мами Лукерії Євстратівни Ющенко, вона пережила блокаду Ленінграда і працювала на авіаційному заводі, нещодавно померла у віці 99 років, а тепер дві доньки живуть у її хаті.

У наступній господі - Тетяни Володимирівни Музиченко, здається, осінь ще не побувала, бо досі цвітуть троянди. Вона жила сама, але взяла сусідського хлопчика Максима із багатодітної родини і виростила його, вирядила у армію, тепер він повернувся та так і залишився біля неї.

От і скажіть, що у світі немає ангелів.

Сьогодні ми почули десять різних історій, а всього працівники компанії вручили 165 пакунків із гостинцями і дехто із наших підопічних говорив, що якраз збирався йти «записатися» на хліб у магазин, а тут ви, значить до пенсії точно уже дотягну».

Ми щасливі, що можемо допомогти людям і нехай будуть благословенними усі, хто до цього причетний.

СТАРОСТАТ ПІД НАДІЙНИМ ДАХОМ
Благодійність
НЕХАЙ ДОРОГИ БУДУТЬ БЕЗ ПРОБЛЕМ