Благодійність

05.09.2020

МІСЦЯ СИЛИ

Україна багата особливими місцями із дивовижними властивостями, які здатні відновити первісну добру енергетику людини, наповнити силою, дати заряд на тижні й місяці роботи. Сюди відносять озеро Синевир на Закарпатті, Дівич-Гору у Трипіллі на Київщині, Шацькі озера на Волині, Подільські Товтри на Хмельниччині, Чернечу гору в Каневі та багато інших.
За півроку, відколи Група компаній «Нива Переяславщини» з ініціативи Олександра Мостіпана розпочала підтримувати одиноких літніх людей, такими місцями сили стали наші села. Тут навіть Його Величність Час зупинився і завмер. У тиші сільських дворів причаїлися нерозказані дітям бажання. Тут живуть материнські тривоги: як то їм там важко в Києві…Тут у потаємних місцях гривня до гривні складені найдорожчі гроші світу, бо вони для онуків. Тут радість, бо просто рипнула хвіртка і загавкав Бровко, - значить, хтось прийшов. І саме сюди, до цих місць сили треба приїжджати, щоб набратися енергії й завзяття, поки тут є ті життєдайні джерела, які їх живлять…


Вже півроку щомісячно посланці від компанії привозять подарунки одиноким людям, за якими літ, як туману. Так про вервечку своїх років сказала одна із наших чарівниць. 143 пакунки мандрували чотирма районами Київщини, де розташовані наші виробничі приміщення, Енергія праці, яка у виготовленні продуктів мінялася на енергію вдячності. Дев’ять відвідин були у нас у селі Нова Оржиця Згурівського району, куди ми мандрували разом із головою Благодійного фонду «Нива Переяславщини» Миколою Федоровичем Шевченком та сільським головою – Надією Володимирівною Овчаренко. За іронією долі п’ятеро із відвіданих живуть на вулиці Молодіжній. Тому насамперед заходимо до Тамари Павлівни Шкарупіло, через місяць їй буде 84, і вона із задоволенням допомагає доньці лущити квасолю, от тільки ноги неслухняні...Вона 26 років пропрацювала секретарем сільської ради, постійно із людьми.

Дорогою із сільським головою говоримо про село, за десять років своєї роботи вона бачила, як поступово село старіє разом зі своїми жителями, із 318 жителів - більшість люди літнього віку.
Володимир Кузьмович та Валентина Костянтинівна Крепець якраз поралися, дякували за хороші подарунки, а величезне качине братство зустріло нас голосними криками. Діти все умовляють, щоб не тримати господарство і поберегти себе, та де там. Але нам пообіцяли, що у наступному році вже тримати господарство не будуть, а зараз всього 90 усіляких тваринок.
Любов Іванівна Купрій була кухарем і досі односельці згадують її вареники й борщ, які готові вже на сьому годину ранку. Це ж коли треба було встати, щоб на сьому годину було все готово!
Донька поїхала тільки вчора, слава Богу допомагала, бабусі 91 рік і все б нічого, але ноги підводять, а тут ще біда із соціальним працівником, на таку зарплату (до 3 тисяч гривень) спробуйте знайти людину.


Олексій Миколайович Шалун усе турбувався про газ, що він погано гріє, тому сільський голова обіцяла допомогти. А про подарунок він глибокодумно зауважив, що не все багатство – щастя, найбільше щастя – це здоров’я, тому засновнику компанії Олександру Мостіпану він щиро бажав здоров’я.
У господі Катерини Іванівни Бугай, яка теж у цьому році відзначила 90 років, казали, що подарунки дуже доречні і смачні, і вони навіть дякували через фейсбук, і хоча ми цього не бачили, але приємно.
Отака була мандрівка місцями сили. Ми принесли свою продукцію, тушонку, смалець, паштет, кашу із м’ясом олію, цукор, рис, хліб, хлібобулочні вироби та печиво, а натомість набралися спокоєм, урівноваженістю і глибинною силою предків.

ЩОБ НЕ БУЛО НОВИХ АНТИРЕКОРДІВ
Благодійність
ТЮКИ ПАХНУТЬ ХЛІБОМ