Благодійність

04.09.2021

ВІД ПОПІВКИ ЧЕРЕЗ ЖОВТНЕВЕ ДО ВОЗНЕСЕНСЬКОГО

Такий шлях пройшло невеличке село у Згурівській громаді. Його історія сповнена високого філософського змісту, бо утворене воно було родиною священників, що тут поселилася, тому його первинна назва – Попівка. Комуністичні вітри змінили не тільки устрій, але і назву села і воно стало Жовтневим. У 2016 було відновлено історичну справедливість і відтоді у нього нова назва – Вознесенське, за назвою місцевого храму на честь Вознесіння Господнього. Саме про це говорили і ведучі, і гості на святі з нагоди його дня народження. Селу виповнилося 301 рік. На жаль минулий пандемічний рік не дозволив із розмахом зустріти 300-річчя, але цьогорічне свято із лишком надолужило втрачене.

Із самого ранку дітвору розважали надувні гірки, батути, атракціони, солодка вата , аквагрим. Дорослі пригостили дітвору морозивом. А «Нива Переяславщини» організувала жартівливі стрілецькі змагання. Зіграти в дартс можна було навіть кілька разів, єдине, що заважало – це вітер. Він так і намагався викинути кульки із відведених місць, щоб діти не влучили. Та всі старання були марними, бо переможців було немало.

Вітали зі святом земляків численні гості: секретар Згурівської селищної ради Ігор Феник, директор Групикомпаній «Нива Переяславщини» Віталій Шакель, директор з рослинництва компанії Станіслав Кошіль, директор Благодійного фонду Микола Шевченко, настоятель місцевого храму отець Костянтин.

Передаючи жителям вітання зі святом від засновника компанії Олександра Мостіпана, Віталій Шакель зізнався, що саме із Вознесенського розпочалася його трудова біографія у «Ниві Переяславщини», але з того часу йому жодного разу не довелося побувати на Дні села, тому він почувається, як син, що повернувся додому. Його побажання були сповнені теплотою і повагою до присутніх.

Ігор Феник уже традиційно подарував жителям сінокосарку та побажав усіляких гараздів. А вже коли дійшла черга до старости Тетяни Шовкун, то до вітальних слів додалася тривога, що маленькі села в Україні гинуть, тому вона закликала земляків частіше повертатись додому.

Але миттєвий смуток швидко змінився гарними враженнями від виступів артистів зі Згурівки та сусідніх сіл. Увесь день на сцені були солісти, дуети тріо та народний вокальний колектив «Горлиця» із села Черевки, а староста села Любомирівка Валентина Гуменюк полонила слухачів чудовим академічним вокалом.

Але чого справді на святі було вдосталь - це подарунків. Їх дарували за відгадування загадок, за кремезну статуру, за добрий характер, за вуса та бороду, за гарний голос та ерудицію. А жителі Вознесенського довели, що все це у селі не перевелося. Кульмінацією подарункового флешмобу стала лотерея. Тут розігрувались усілякі побутові дрібниці, але загальний захват викликали ті, кому попали білесенькі качки та мішки зерна. І якщо зерно хоч важко, але можна понести додому, то виграні качки були такі ж здивовані і перелякані, як і ті, хто їх виграв.

Завершилося усе традиційним фірмовим поросятком в бочці та частуванням від «Ниви Переяславщини», спонсором усіх призів та святкового феєрверку також була компанія. Залишилося побажати, щоб остання назва села жила довго і стала оберегом усім, хто тут народився і виріс, хто пішов по світах чи залишився в рідному селі. Нехай на всіх життєвих дорогах береже жителів тепло рідного дому, материнська молитва і Господня сила, що звучить у назві села Вознесенське!

РОЗДІЛЯЮЧИ РАДІСТЬ І СМУТОК
Благодійність
«НИВА» ПІШЛА ДО ШКОЛИ