Благодійність

10.12.2021

ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ ДАРУВАТИ

У світі немає людей, які не люблять подарунки, Наприкінці грудня настає особливий подарунковий період, коли, окрім ялинкової метушні та новорічного настрою, усіх турбує питання, що подарувати рідним, близьким, дітям чи батькам.

Дітям дуже добре, бо вони можуть написати листа до Святого Миколая і попросити доброго дідуся принести щось під подушечку чи у черевичок на віконці. А от дорослі листа не напишуть, та і подарунки у дорослих бувають різні: комусь і новеньке авто не того кольору, а іншому і звичайний набір продуктів за щастя.

«З часу ухвалення рішення про допомогу продуктовими наборами на ці потреби Група компаній «Нива Переяславщини» витратила більше ніж 1 мільйон 300 тисяч гривень. 3 600 разів наші працівники заходили до одиноких людей у різних селах п’яти громад: Яготинської, Студениківської, Згурівської, Баришівської та Великодимерської. За цей час ми принесли до родин, які відвідували, більше ніж 32 тонни продовольчих товарів. Це борошно, олія, крупи, макарони, цукор, хліб, плетінка, печиво, тушонка, паштет, смалець, каша з м’ясом. До цієї роботи було залучено кожного разу близько сотні людей: ті, хто виробляв продукцію «П’ятачка», ті, хто замовляв продукти, привозив їх, наші менеджери. Водії, які привозили продукти, співробітники відділу охорони праці, які пакували коробки, наші агрономи, працівники відділків, які розвозили пакунки, старости, які надавали списки, благодійний Фонд «Ниви», що приєднувався до видачі, бухгалтери, що платили за все це, водії, що довозили кожному пакунки додому. Коли ми усе це узагальнили, стало зрозуміло скільки рук докладено до того, щоб десь у Любомирівці чи Русанові хтось отримав пакунок із гостинцями. Але головне кожного разу у пакунку була наша любов і повага. Безумовно, що отримувати подарунки – це приємність, але велике щастя – дарувати!», - зазначив директор Групи компаній «Нива Переяславщини» Віталій Шакель.

«Щось рано ви у цьому році почали носити подарунки», - такими словами зустріла нас одна із жительок Паришкова, що у Баришівській територіальній громаді. Ганна Трохимівна Лисиця порядкує вдома сама, хіба що три кози, козеня на господарстві та цапок Боря, який виявляє любов до господині особливим чином – усміхається і трусить бородою.

«Я Мостіпана ніколи не бачила і не можу побачити, але кожного разу кажу, хай дасть Господь йому здоров’я, щоб він про отаких старців не забував», - каже господиня. Здебільшого гостей у неї не буває, одна донька померла у 26 років, інша – інвалід, після аварії, її збила машина міліції, тому правди ми так і не добилися. Приїжджає, лише коли кум привезе з Ірпеня. Допомогти вона мені не може, бо вона малу пенсію отримує, тому ваша допомога – це як подарунок», - каже Ганна Трохимівна.

Надія Іванівна Шишкіна – найповажніша жителька села, їй 94 роки, вона прожила непросте життя, була вивезена до Німеччини, дітей у неї не було, хіба що двоюрідна сестра відвідує із Києва. Вона згадує, що торік до неї приїжджала ціла делегація і у неї є газета із фото з сестрою, і вона майже завжди відчуває, коли прибудуть гостинці.

Петро Михайлович Гаркавенко бачить дуже слабо, жде операцію на очах, але гостей приймає і подарунку радіє.

У Ганни Трохимівни Яценко нещодавно був День народження, тому ми щиро бажаємо іменинниці довгих і щасливих років життя.

Про Марію Іванівну Бадун ми також розповідали, їй зараз 92 роки, і вона вже майже два десятки років лежить нерухомо, а доглядає її син, «дуже дорогий син», але бабуся така, як сонечко і каже, що може і смерті не буде, як такі подарунки носять…

Якби так легко можна було відкупитись від смерті, ми б ніколи не переставали дарувати, бо це справді велике щастя!

 

 

 

 

ЯК ШКОЛЯРИКИ «НИВУ» ВІТАЛИ
Благодійність
«НИВА» ПРАЦЮЄ НАДІЙНО